Комунальний заклад «Театрально-видовищний заклад культури "Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва"

04070, м. Київ, Подільський районвул.Межигірська, 2 (станція метро «Контрактова площа»)

https://kyivoperatheatre.com.ua,  e-mail: kmatob.kyiv@gmail.com

 https://www.facebook.com/KyivOperaTheatre/

 Історична довідка

Єдиний в Україні театр опери і балету для дітей та юнацтва був створений у 1982 році. Серед фундаторів колективу відомі музиканти – народні артисти України – головний диригент Євген Дущенко, головний  хормейстер Михайло Кречко та директор Іван Дорошенко. 1 лютого 1985 року театр відкрився оперою Миколи Лисенка «Зима і Весна». У 2002 році театр удостоєний звання академічного. За понад 30 років творчої діяльності здійснено постановки понад 160 вистав, з них 40 – поставлено вперше. Сьогодні в афіші театру близько 50 назв – опер, балетів, мюзиклів, музичних казок, симфонічних та вокально-симфонічних програм і концертів.

У складі колективу – оперна і балетна трупи, симфонічний оркестр, хор. Це високопрофесійні музиканти: співаки, артисти балету, інструменталісти – випускники консерваторій, хореографічних училищ, музичних та балетних академій країни. Серед них чимало справжніх «зірок», імена яких відомі далеко за межами України.

Свідченням мистецької зрілості колективу є премії та численні відзнаки міжнародних та всеукраїнських оглядів-конкурсів та фестивалів, відзначення багатьох вистав театральною премією «Київська пектораль».

Театр знаходиться  в історичному центрі Києва – на Контрактовій площі (Поділ). Будівля театру – пам’ятка історії та архітектури, унікальний зразок київського конструктивізму (1931-1932).

 

Директор – художній керівник:

заслужений працівник культури України Качанов Петро Федорович.

Приймальня: тел./факс. (044) 425-34-30, 462-50-56.

 

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Театрально-видовищний заклад культури "Київський академічний театр ляльок"

01001, м. Київ, Печерський район, вул. М.Грушевського 1-А.

www.akadempuppet.kiev.ua   e-mail: puppettheatre@ukr.net

 https://www.facebook.com/akadempuppet.kiev/

Історична довідка

      Один з найстаріших професійних театрів ляльок на європейському просторі. Заснований у 1927 році за ініціативою народного артиста України Олександра Івановича Соломарського та Ірини Савеліївни Дєєвої.

      У грудні 2005 року за кошти місцевого бюджету було закінчено будівництво нового приміщення театру – казкового палацу, який розташований на зелених пагорбах у парковій зоні.

      Репертуар театру налічує близько 35 вистав діючого репертуару для дітей та дорослих. Трупа театру разом зі своїми казковими персонажами завжди чекають на своїх глядачів і запрошують на вистави.

      Директор-художній керівник:

заслужений працівник культури України Чернікова Ірина Олександрівна.

Приймальня: тел. (044) 278-05-66, тел./факс 278-05-56.

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Європейська площа, метро «Майдан незалежності»

Театрально-видовищний заклад культури "Київський академічний театр юного глядача на Липках"

01021, м. Київ, Печерський район, вул. Липська, 15/17

сайт:  tuz.kiev.ua, e-mail: admintuz@ukr.net

 https://www.facebook.com/tuzkiev/

Історична довідка

      Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить О. Соломарському та І. Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів,  8 листопада 1924 року відбулась перша прем’єра майбутнього Київського академічного театру юного глядача на Липках (ТЮГу) – «Мауглі» Р. Кіплінга.

Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена І. Франка, М. Горького, Ленінського комсомолу). З Київським ТЮГом у різні часи співпрацювали видатні майстри театрального мистецтва – К. Станіславський, А. Бучма, В. Татлін, К. Кошевський, М. Фореггер та багато інших. Театр юного глядача на Липках неодноразово нагороджувався преміями та грамотами, його вистави брали участь у різноманітних фестивалях та конкурсах, отримували фахові нагороди та державні відзнаки.

З 1991 року театр очолює народний артист України В. Гирич. За чверть століття роботи в колективі він заслужив репутацію режисера, який успішно ставить вистави для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановки різні режисери. Свого часу тут працювали відомі митці Р. Віктюк, Б. Бенюк, В. Лінецький.

Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 40 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків української та світової літератури – В. Шекспіра, П.-О. Бомарше, Г. Х. Андерсена, С. Маршака, Лесі Українки, А. Чехова, О. Островського, І. Тургенєва, М. Твена, братів Грімм, А. Ліндгрен, Я. та І. Златопольських, Е. Портер та ін.

Директор – художній керівник:

народний артист України Гирич Віктор Сергійович.

Приймальня: тел. (044) 253-54-83.

Каса, адміністрація: тел. (044) 253-62-19.

ЯК НАС ЗНАЙТИ

ст. м. «Хрещатик», «Арсенальна».

Комунальний заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Київський муніципальний академічний театр ляльок на лівому березі Дніпра"

Юридична адреса: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 1-Б

(адміністративно-репетиційна баз театру)

Фактична адреса: 02192, м. Київ, Дніпровський район, вул. Миропільська, 1 (театр)

www.puppet-theater.kiev.ua,   e-mail: e-mail: info@puppet-theater.kiev.ua

https://www.facebook.com/puppettheatrekyiv

 

Історична довідка

Завіса театру вперше відкрилася 16 листопада 1981 року. Працюючи як філія Київського Республіканського театру ляльок, новий колектив під керівництвом Сергія Єфремова одразу ж розпочав свою діяльність як самостійний творчий організм. Ряд успішних прем’єрних вистав дозволили швидко завоювати популярність і в 1983 році колектив отримав офіційний статус Київського міського театру ляльок.

Репертуар театру розрахований на різні вікові категорії і багатий виставами, створеними за мотивами українських народних казок, широко представлені постановки за казками народів світу, творами всесвітньо відомих казкарів. Деякі постановки, що з’явились ще на початку діяльності, не виходить з репертуару багато років поспіль. Адже найголовнішою справою театру є вистави, що несуть високий гуманістичний вміст і направлені на затвердження добра, розкриття чистоти людського серця. Від початку заснування і до червня 2016 року художнє керівництво театром здійснював народний артист України Сергій Іванович Єфремов.

За роки діяльності театр отримував багаторазові звання лауреата Всеукраїнських, а також міжнародних фестивалів театрів ляльок у Польщі, Угорщині, Австрії, Швейцарії, Германії, Чехословаччині, Югославії, Мексиці, Португалії, Франції. Колектив неодноразово був відзначений престижною театральною премією «Київська пектораль», почесними грамотами і дипломами за кращу режисуру і акторську майстерність. Успішна діяльність колективу сприяла присвоєнню театру статусу академічного (2007 р.).

На сьогоднішній день в репертуарі театру близько 50 вистав і великі творчі плани на майбутнє. Театр щорік випускає декілька прем’єр, враховуючи смаки і побажання маленьких та дорослих глядачів, які по праву називають його затишним родинним театром.

Директор – художній керіник Братусь Наталія Іванівна.

Приймальня: тел./факс: (044) 517-42-37.

 

ЯК НАС ЗНАЙТИ

станція метро «Чернігівська»

трамваї: № 22, 23, 28, 35, 33 (зупинка вул. А.Малишка)

Комунальний заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Творча майстерня "Театр маріонеток"

Юридична адреса: 01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лаврська, 1 (вул. Івана Мазепи, 17).

Фактична адреса: 01001, м. Київ, Печерський район, вул. М. Грушевського 1-А.

Сайт: www.marionet.com.ua     e-mail: dir.tm.kyiv@gmail.com

https://www.facebook.com/marionette.theatre/?ref=br_rs/

Історична довідка

Театр маріонеток засновано у листопаді 1989 році як приватний театр, з 01 березня 1995 року – у підпорядкуванні Департаменту культури.

У 1991-2009 рр. працював в орендованому приміщенні по вул. Сагайдачного, 29/3. В останні роки у зв’язку з відсутністю приміщення здійснює виїзні вистави у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах. У 2012-2015 рр. проводив новорічні вистави у Будинку архітектора та Музеї історії міста Києва. З 2015 року здійснює покази вистав у приміщенні Київського академічного театру ляльок (мала зала на 4 поверсі).

У репертуарі театру є вистави, які припадуть до душі як маленьким, так і дорослим глядачам: «Золоте курча», «Червона шапочка», «Котилася торба», дві лялькові програми «Сторінками казок», “Гусачок-чок-чок”, “Містер Рр-р-р”.

Театр – лауреат театральної премії «Київська пектораль»: у 1997 році за виставу «Хто розбудить сонце» у номінації «За кращу дитячу виставу», у 2000 році – лауреат у трьох номінаціях за виставу для дорослих «Вишневий сад» («За кращу виставу камерної сцени», «За кращу сценографію», «За краще музичне оформлення вистави»).

Директор – художній керівник Кожевніков Вадим Олександрович.

Контактні тел.: каса  (044) 223-78-23, 38 (068) 564-00-70.

 

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Європейська площа, станція метро «Майдан незалежності»

Тролейбуси №№ 16, 18 (зупинка Майдан незалежності).

Автобуси №№ 24, 62, 114.

Театрально-видовищний заклад культури "Київський національний академічний театр оперети"

03150, м. Київ, Печерський р-н, вул. Велика Васильківська, 53/3

www.operetta.com.ua ,      e-mail: opereta@ukr.net

https://www.facebook.com/operetta.kiev1

 

Історична довідка.

У приміщенні Народного Троїцького дому в 1907 році М. Садовським був заснований перший стаціонарний український театр. Корифеї, які працювали в театрі від початку свого існування, – визначні постаті не лише в театральній, а й у громадсько-політичній сфері, які працювали в ім’я становлення української національної свідомості – Марія Заньковецька, Марко Кропивницький Панас Саксаганський, Микола Садовський, та інші. Саме в Київській опереті свого часу відбулася прем’єра вистави «Наталка Полтавка» видатного українського композитора Миколи Лисенка.

Народження Київського театру оперети позначають двома датами 13 січня 1934 року та 14 грудня 1935 року: 13 січня 1934 р. – відкрито стаціонарний театр музичної комедії під керівництвом В. Бенедиктова (актори: Н. Родошальський, Р. Робертов, Т. Юдіна, Л. Огарьов, А. Астахов, Ю.Адинська; балетмейстер – С. Томілін та ін.); 14 грудня 1935 р. – відбулася перша прем’єра – «Летюча миша» Й. Штрауса, а незабаром світло рампи побачила вистава вперше поставлена українською мовою «Продавець птахів» К. Целлера.

У роки війни Київський театр оперети було евакуйовано до Казахстану. Два театральних сезони роботи в Алма-Ати сприяли зміцненню творчих зв’язків між митцями України, Казахстану та Росії. Восени 1944 року музкомедія повернулася з евакуації додому.

Упродовж 1950-60-х років до київської оперети прийшло багато талановитої молоді. Пізніше це будуть визнані майстри: Д. Шевцов, О. Михайлов, К. Мамикіна, В. Борисенко та інші. У 1966 році Київський театр музкомедії (перша назва театру) за сприяння художнього керівника Б.Шарварка став Київським державним театром оперети.

Період 1970-1990-х років позначений новими яскравими подіями у творчому житті Київської оперети. Із ними пов’язані імена видатних режисерів, диригентів, драматургів та композиторів другої половини ХХ сторіччя: В.Бегми, В. Шулакова, С. Сміяна, Б. Шарварка, Є. Дущенка, Ю. Рибчинського, В. Лукашова та багатьох інших.

Активний період театру 1976-1980-х років під керівництвом головного режисера В. Бегми був відзначений багатою жанровою репертуарною палітрою.

З 1981 по 1997 роки театр оперети очолював режисер, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка, н. а. України С. Сміян, з 1997 і до 2014 року він працював у театрі режисером-постановником. З 1980 по 2010 рік балетмейстером-постановником був н. а. України О. Сегаль, який створив хореографічне оформлення для більше ніж 50-ти вистав: від класичних оперет до мюзиклів.

З 2003 року театр очолює Богдан Дмитрович Струтинський.

У 2004 році театру оперети надано статус академічного, у грудні 2009 року з нагоди 75-річного ювілею театр отримав статус національного за вагомий внесок у справу національного духовного відродження та високий професійний рівень.

У 2004 році було відкрито камерну сцену «Театр у фойє», а в 2009 – «Музичну вітальню», де проходять камерні вокальні та інструментальні вечори.

Театр веде активну гастрольну та фестивальну діяльність по Україні та за її межами. Неодноразово театр брав участь у театральних фестивалях Румунії, Сербії та Литві. Вистави театру ставали переможцями численних Міжнародних та всеукраїнських фестивалів.

У червні 2013 р. вперше в Україні відбулась надзвичайна подія – Міжнародний музичний фестиваль  «О-FEST», який став щорічним. Він поєднує у собі класичний та «open-air» формат. Щорічно міжнародний музичний фестиваль «О-FEST» збирає вокалістів із багатьох країн світу, лише за 3 роки – учасники з 15 країн.

У 2013 році до театру оперети було приєднано Мистецько-концертний центр ім. Івана Козловського. У репертуарі закладу – літературні та поетичні вечори, конференції, тренінги, вернісажі, бенефіси, форуми і інші культурні акції.

У грудні 2014 року оперета відзначила своє 80-річчя.

Також Київський національний академічний театр оперети став лауреатом  театральної премії «Київська пектораль 2014» одразу у трьох номінаціях: «За кращу музичну виставу» – мюзикл «Труффальдіно із Бергамо»  О. Колкера, «За кращий режисерський дебют» – режисер-постановник В. Прокопенко із балетом-феєрією «Кармен-сюїта» Ж. Бізе, «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва» було нагороджено колектив Національної оперети України.

За 80 сезонів театр здійснив понад 250 постановок українських та зарубіжних композиторів – М.Лисенка, О.Рябова, І.Поклада, І.Дунаєвського, Д.Шевцова, М.Самойлова, В.Домшинського, Й.Штрауса, Ф.Леґара, І.Кальмана, Ж.Оффенбаха, Ф.Лоу, Л.Бернстайна, Д.Гершвіна та багатьох інших.

Девіз театру: «Київський національний академічний театр оперети – КРОК ДО СВЯТА!»

 

Генеральний директор – художній керівник:

народний артист України Струтинський Богдан Дмитрович.

Приймальня: тел./факс: (044) 287-14-80.

ЯК НАС ЗНАЙТИ:

Ст. метро «Олімпійська»;

тролейбуси  №№ 3, 12, 14, 40, 40к – зупинка “Вулиця Велика Васильківська”,

автобус № 69 – зупинка “Вулиця Велика Васильківська”

Театрально-видовищний заклад культури "Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра"

02002, м. Київ, Дніпровський район, Броварський пр., 25 (ст. метро «Лівобережна»).

http://www.drama-comedy.kiev.ua/ ,  e-mail: tdk_admin@ukr.net

https://www.facebook.com/leftbanktheater

 

Історична довідка

Заснований у 1978 році. На чолі новоствореного колективу став відомий режисер Едуард Митницький. Перша вистава – «Вища точка — любов». З 1990 року отримав прописку на лівому березі Дніпра, й по сьогодні є єдиним драматичним театром у діловому районі столиці. У 2002 році театр удостоєний звання академічного.

Вистави театру різноманітні за жанром й орієнтовані на широке коло глядачів. Сьогодні в афіші близько 50 назв. У репертуарі – світова класика (Аристофан, Е.Ростан, Л.Толстой, І.Тургенєв, А.Чехов, Г.Бюхнер, В.Набоков, О.Осторовський, Г.Манн), сучасна українська та європейська драматургія.

Акторський склад театру – це визнані майстри сцени та популярні актори, такі як народні артисти України Н.Білецька, А. Ященко, В.Горянський, Л.Сомов; заслужені артисти України: О. Ганноченко, К.Ніколаєва, І.Мельник, М.Боклан, С.Солодов, А.Мостренко, С.Золотько, С.Орліченко, Т.Круліковська, В.Жданов; заслужений артист Росії П.Миронов, заслужений артист АР Крим А.Ш.Сеітаблаєв, актори А.Самінін, О.Жураковська, Л.Самаєва, В.Салій, О.Кобзар, В.Цивінський та ін.

Театр співпрацює з високопрофесійними режисерами заслуженими діячами мистецтв України О.Лісовцем, Д.Богомазовим, А.Білоусом; заслуженим артистом України Ю.Одиноким, народним артистом Росії Ю.Погребнічком (Росія), А.Крітенком (Україна-Німеччина) та ін., а також з молодим поколінням випускників режисерської майстерні Е.Митницького – Т.Труновою, Д.Весельським, Т.Антроповою, А.Поповим та ін.

У списку досягнень театру – 43 театральні премії «Київська пектораль» (більшість з яких у найвагоміших номінаціях «Краща вистава сезону» та «Краща режисерська робота»), численні дипломи і нагороди фестивалів. Театр гастролював у Росії, Грузії, Білорусі, Латвії, Литві, Німеччині, Туреччині, Польщі, Франції, Ізраїлі, Болгарії.

Яскраві акторські індивідуальності, високий професіоналізм режисерської команди, відкриття нових молодих імен,  новаторські інтерпретації світової та національної класики, вистави на актуальні теми сформували впізнаваний стиль лівобережної трупи і здобули Театру драми і комедії репутацію одного з кращих театрів Києва.

Директор-художній керівник:

заслужений працівник України Жирков Станіслав Ігорович.

Приймальня: тел./факс. (044) 517-36-69.

 

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Театрально-видовищний заклад культури "Київський національний академічний Молодий театр"

 01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Прорізна, 17.

https://molodyytheatre.com/, e-mail: molody-teatr@ukr.net

https://www.facebook.com/molodyytheatre/

Історична довідка

Історія Молодого театру (на час його заснування – Молодіжного) почалася 26 квітня 1980 року прем’єрою вистави «… З весною я до тебе повернусь!». Очолив його Олександр Заболотний.

Вже перші вистави виявили широкий діапазон творчих можливостей колективу, а після прем’єри вистави «За двома зайцями» режисера Віктора Шулакова театр, актори і режисер на ранок прокинулись знаменитими. Саме в цей час запалала яскрава зірка таланту народних артистів України Тамари Яценко та Ярослава Гаврилюка. Це вистава-легенда Молодого театру, вистава, яку називали «візитною карткою».

У 1995 році відбулась зміна назви «Молодіжний» на «Молодий» (на честь видатного українського режисера-реформатора Леся Курбаса, який у 20-х роках минулого століття заснував «Молодий театр», що працював у цьому ж приміщенні, на Прорізній, 17).

Театр здобув визнання яскравою, незвичною формою художнього вирішення театрального дійства, гостротою проблем, свіжістю поглядів на життя і мистецтво. Вистави, які випускались, одразу ж щільно вписувались в історію українського театру.

За період існування Молодого театру в ньому працювали талановиті режисери Олександр Заболотний, Микола Мерзлікін, Лесь Танюк, Володимир Оглоблін, Віктор Шулаков, Валентин Козьменко-Делінде, Валерій Більченко, Марк Нестантінер, Дмитро Богомазов, Віталій Малахов, Дмитро Лазорко… У 1996-2012 рр. театр очолював Станіслав Мойсеєв.

34-й театральний сезон (2012 р.) театр відкрив разом із новим художнім керівником А. Білоусом. Розпочався пошук молодих талановитих режисерів та акторів, який вже увінчався цікавими виставами і проектами, що вирізняються своєї актуальністю та свіжістю ідей. Адже Молодий театр, насамперед, зорієнтований на молодого душею глядача та підтримку молодих талантів.

Директор – художній керівник:

заслужений діяч мистецтв України Білоус Андрій Федорович.

Приймальня: (044) 234-73-89.

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Станція метро «Хрещатик» (слідувати за вказівником «До Київського академічного Молодого театру», далі піднятись по вулиці Прорізній), станція метро «Золоті ворота» (спуститись по вулиці Прорізній»), станція метро «Театральна» (йти по вулиці Пушкінській до перехрестя з вулицею Прорізна і піднятись вгору).

Театрально-видовищний заклад культури "Київський академічний драматичний театр на Подолі"

01025, м. Київ, Андріївський узвіз, 20-Б (станція метро «Контрактова площа»).

www.theatreonpodol.com,  e-mail: theatre_on_podil@ukr.net

 https://www.facebook.com/TeatrnaPodoli/

Історична довідка

У 1987 році в Києві створено театр на Подолі на чолі з Віталієм Малаховим.

Новостворений театр фактично був давно сформованою командою творчих однодумців. До того ж мав „початковий капітал”: це вистави, серед яких “Трактирниця”, “Ніч чудес” та інші. Прийшов і перший комерційний успіх – довгостроковий договір з тюменською нафтодобувною компанією. Даючи концерти в різних регіонах Тюменського краю, театр заробив чимало грошей, тому зміг собі дозволити облаштування сцени та гідне фінансове становище.

З цього ж моменту театр Малахова стає „виїзним” – починається безпрецедентний етап низки гастролей. Акторам театру на Подолі аплодували у Львові, Луцьку, Полтаві, Ужгороді, Нижньому Новгороді, Севастополі, Ризі, Надимі. Драматичне мистецтво України репрезентоване трупою театру на Подолі в Америці, Греції, Єгипті, Великобританії, Польщі, Німеччині, Коста-Риці, Мексиці, Фінляндії, Туреччині. В колекції театру багато призів з різних фестивалів Європи, Північної та Південної Америки.

Стали традиційними поїздки на знаменитий Единбурзький фестиваль, що має репутацію одного з найвизначніших та найбільш представницьких у світі фестивальних центрів. У 1991 році театр на Подолі везе на фестиваль до Великобританії “Бенкет під час чуми” за О. Пушкіним. У 1994 році, ризикнувши привезти дві шекспірівські вистави до респектабельної, по-вікторіанські стриманої Великобританії, – “Сон літньої ночі” та “Яго” за мотивами “Отелло”, –  театр завоював популярність в очах преси та публіки. На зухвалий виклик українського акторського ансамблю відреагували практично всі найпопулярніші видання. “Таймс”, “Обсервер”, “Гардіан”, “Файненшіалтаймс” опублікували відгуки своїх рецензентів, створюючи величезну рекламу та приваблюючи глядачів. Трупа театру на Подолі була визнана однією з найкращих у програмі найпрестижнішої імпрези в Единбурзі, де водночас показували вистави близько 900 труп.

Враховуючи високий професійний рівень колективу, його вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва України, у 2006 році Київському драматичному театру на Подолі надано статус академічного.

В репертуарі театру на Подолі понад 50 вистав. Творчий колектив та його художній керівник Віталій Малахов 24 рази ставали лауреатами “Київської пекторалі” – престижної професійної театральної премії, зокрема у таких номінаціях: «За кращу режисерську роботу», «За кращу драматичну виставу», «За краще виконання чоловічої ролі», «За краще виконання жіночої ролі», «За кращу сценографію», «За кращу музичну концепцію вистави». 2011 рік став роком особливо успішних прем’єр та приніс в скарбничку театру багато нових нагород: Київський театр на Подолі був визнаний найкращим театром столиці 2011 року.

 

Театр знаходиться в історичному центрі Києва – на Андріївському узвозі (Поділ).

Директор – художній керівник: народний артист України,

лауреат Національної  премії України імені Тараса Шевченка

 Малахов Віталій Юхимович

ЯК НАС ЗНАЙТИ 

Телефони:

довідка (044) 425-05-25;

каса (044) 332-2217, 425-54-89;

тел/факс  (044)  425-30-51.

Заклад культури "Київська академічна майстерня театрального мистецтва "Сузір’я"

01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал, 14-б
https://suzirja.kiev.ua/, e-mail: suzirja_theatre@ukr.net

https://www.facebook.com/teatrsuzirya/

Історична довідка

Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір’я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює народний артист України Олексій Кужельний.

У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом всіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Ада Роговцева, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Богдан Ступка, Микола Рушковський та багато інших.

До постановок вистав залучаються як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.

 

Директор – художній керівник:

народний артист України Кужельний Олексій Павлович.

Приймальня: тел./факс.: (044)  278-45-87

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Театрально-видовищний заклад культури "Київський академічний театр "Колесо"

04070, м.Київ, Подільський район, Андріївський узвіз, 8.

www.teatr-koleso.kiev.ua/ , e-mail: kolesoteatr@ukr.net.

 https://www.facebook.com/KievAkademicTheaterKoleso/?ref=br_rs

 Історична довідка

Заснований у 1988 році за ініціативи Ірини Кліщевської (художній  керівник, директор, режисер, актриса) як Київський театр «Колесо». У 2008 році театру надано статус академічного. Театр має 3 сценічних майданчика: основна  сцена, сцена  у кафе театру, Камінна  зала.

«Колесо» працює в естетиці камерного театру. Глядачі знаходяться від сцени на відстані витягнутої руки, що створює особливу атмосферу, вимагаючи від акторів детального розроблення жестикуляції, міміки, психологічного та пластичного малюнку ролі. Велика увага приділяється створенню яскравого акторського ансамблю, де кожен є невід’ємною частиною цілого. Театр веде постійні пошуки «нової» драматургії, імен, експериментує з простором, відновлює забуті твори української драматургії, відкриває нові імена у театральному  мистецтві.

В афіші колективу понад 30 вистав.  Репертуар театру «Колесо» жанрово різноманітний та складається в рівних частинах з класики («Дама-примара» П. Кальдерона, «Уявно хворий» Ж.-Б. Мольєра, «Місяць на селі» І. Тургенєва, «Колишні справи» Й.- Н. Нестроя, «Фатальний флірт, або Забавки» А. Шніцлера)   та сучасної драматургії («Push up 1-3»  та «Золотий дракон» Р. Шіммельпфенніґа, «Кавказька рулетка» В. Мережка, «Скандал із публікою» П. Хандке,  «Портрет планети» Ф. Дюрренматта), української («Шантрапа» П. Саксаганського, «Емма» Я.Стельмаха за романом Ґ. Флобера «Мадам Боварі», «Гра на клавесині» Я. Стельмаха, «Ніч кохання» за п’єсою «Не співайте півні, не вменшайте ночі» С. Васильченка, фольклорна вистава «Вечорниці»)   та зарубіжної драми («Генерали у спідницях Ж. Ануя, «Приборкання норовливої» Францобеля, «Жінки Моцарта» Ф. Міттерера, «Примадонни» К. Людвіга).

Київський академічнийй театр «Колесо» є засновником та організатором Міжнародного театрального фестивалю моновистав «Відлуння», Міжнародного театрального фестивалю «Подія» та Театрального фестивалю «Слов’янські зустрічі».

Постановка більшої частини вистав здійснена народною артисткою України Іриною Кліщевською (художній керівник  театру). До співпраці також запрошуються режисери  з України, Болгарії, США, Франції тощо.

Колектив театру «Колесо» бере участь у Міжнародних театральних фестивалях («Чорне море», Туреччина; «Біла вежа», Брест, Білорусь; «Європейський актор», Македонія, 2004; Fringe Едінбург, Шотландія; «BGMOT 2006», Болгарія;  «Armmono»-2004, Вірменія; «Албамоно 2006», Албанія; «Драма-форум», Польща; «Перперикон»,  Болгарія; «Діалог»,  Швеція тощо) і мистецьких проектах, здійснюючи  постановки разом із закордонними театрами («Шапіто-Фатразі», Франція, «Габровський театр имені Рачо Стоянова», Болгарія тощо).

Колектив театру активно співпрацює  з Міжнарождними культурними фондами, представництвами і посольствами: Австрії (Австрійський культурний форум), Німеччини (Гете-інститут), Швеції, Швейцарії (Прогельвеція), Франції тощо.

Колектив побував з гастролями у Польщі, Болгарії, США, Румунії, Франції, Албанії, Сербії, Білорусі, Росії, Туреччині.

З метою розвитку і поширення жанру радіовистави було створено цикл таких вистав за п’єсами європейських драматургів («Європейська інтелектуальна драматургія ХХ ст.», кінець 90-х – початок 2000 рр.)

Від 2010 року у приміщенні «Колеса» діє Театральний салон, де відбуваються виставки українських митців, концерти бардів, творчі зустрічі з видатними  особистостями.

Театр працює двома мовами (українська та російська).

 

 

Директор – художній керівник:

народна артистка України Кліщевська Ірина Яківна.

Тел.: (044) 425-04-22, 425-14-36.

 

ЯК НАС ЗНАЙТИ: 

Станції метро Контрактова або Поштова площа

Автобуси № 53, 62, 72, 114, 114-а, 115

Трамвай №11,12,14,19

Театрально-видовищний заклад культури "Київський академічний театр "Золоті ворота"

Юридична адреса: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Митрополита А.Шептицького, 1-б

01021, м. Київ, Печерський район, вул. Шовковична, 7-А

http://zoloti-vorota.kiev.ua/ , e-mail: theatre.zv@gmail.com

https://www.facebook.com/theatre.zv/

Історична довідка

Театр «Золоті ворота» – столичний колектив з понад 30-літньою історією (створений у 1979 році). Лауреат численних міжнародних конкурсів та фестивалів, завдяки чому свого часу був визнаний одним з кращих камерних театрів світу. Донедавна незмінним художнім керівником театру був заслужений діяч мистецтв України Валерій Пацунов, який передав естафету молодому поколінню митців.

З вересня 2014 року почалась нова сторінка літопису театрального закладу: керівництво театром здійснює молода команда на чолі з режисером Стасом Жирковим. У новий театральний сезон 2014-2015 рр. «Золоті ворота» увійшли зі слоганом «Театр, а не музей».

Оновлений творчий колектив продовжує славну традицію перемог на театральних фестивалях.

Одним з основних пріоритетів колективу стала підтримка молодої театральної генерації. Як результат – на сцені «Золотих воріт» уже відбулися акторські (Дмитро Олійник, «Мітіне кохання. Щоденник») та режисерські (Іван Уривський, «Олеся. Забута історія кохання») дебюти. А копродукція з Київським академічним Молодим театром «Сталкери» за п’єсою сучасного українського драматурга Павла Ар’є стала однією з найрезонансніших вистав сезону.

Кілька нових імен вдалося відкрити завдяки проекту «OPEN_MIND_СТУДЕНТ», що передбачає презентацію на професійній сцені кращих дипломних вистав творчих вузів. Також успішно працює освітня програма «Золотих воріт», яка включає відкриті лекції, кіноперегляди, сценічні читання та зустрічі глядачів з акторами.

 

Директор – художній керівник Ромашенко Оксана Геннадіївна.

Контакти: (067) 463-72-12, (044) 253-92-76

ЯК НАС ЗНАЙТИ

 станція метро «Хрещатик», верхній вихід до вул. Інститутської,

театр знаходиться у підвальному приміщенні у дворі жилого будинку.

Театрально-видовищний заклад культури "Український малий драматичний театр"

Юридична адреса: 01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Прорізна, 8.

Фактична адреса: 01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. О.Гончара, 33.

http://www.mdt.org.ua/uk/, e-mail: ukr.malyi.teatr@gmail.com

https://www.facebook.com/malyiteatr/

Історична довідка:

Український малий драматичний театр створено в квітні 1989 р. за клопотанням Спілки театральних діячів України.

Мета діяльності –пропагування української культури та рідної мови, постановка творів української сучасної та класичної драматургії, першопрочитання драматичних творів українських авторів.

Створила театр актриса та театрознавець  – народна артистка України Кімберська В.Г.

За час існування Українського малого драматичного театру на нашій сцені поставлено твори відомих авторів – Лесі Українки, Івана Франка, Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Карпенка-Карого, Олександра Олеся, Михайла Старицького, Володимира Самійленка, Володимира Канівця, Вадима Бойка, Спиридона Черкасенка, Анатолія Крима, Тетяни Іващенко і т.д. Наряду з творами українських драматургів театр здійснив постановки вистав зарубіжних авторів: Габрієли Запольської, Анрі де Мантона, Ференца Карінті. Вистави театру йдуть українською мовою.

Над створенням вистав працювали відомі режисери: народний артист України Сергій Лизогуб, заслужений діяч мистецтв України Михайло Гіляровський, заслужений діяч України Володимир Судьїн, заслужений артист Росії Петро Бойко, режисер Микола Яремків та інші.

В трупі театру працюють високопрофесійні актори старшого та середнього поколінь, а також талановита молодь.

Театр багато працює з молодою аудиторією – школярами та студентами. На наше замовлення сучасним українським драматургом Тетяною Іващенко написано п’єсу-попередження “Втеча з реальності” про наркоманію в молодіжному середовищі, вистава пройшла понад 100 разів.

Театр приділяє велику увагу доброчинній діяльності. Наші вистави – казки подивилася велика кількість малюків з дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей. Зараз театр бере участь у програмі Всеукраїнської асоціації пенсіонерів. В очікуванні власного приміщення колектив тимчасово працює в Київському академічному Молодому театрі, працює творчо, цікаво, на високому художньому рівні, що підтверджено багатьма позитивними відгуками глядачів та ЗМІ.

 

Директор – художній керівник  Весельський Дмитро Вадимович.

Тел.  для довідок (063) 360-03-06.

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Комунальний театрально-концертний заклад культури "Циганський академічний музично-драматичний театр "Романс"

03057, м. Київ, Шевченківський  район, пр-т. Перемоги, 38

www.teatr-romans.com.ua,  e-mail: amala@ukr.net

https://www.facebook.com/TeatrRomans/?ref=bookmarks

Історична довідка

Циганський музично–драматичний театр “Романс” створено у 1993 році. Він є першим і єдиним в Україні професійним театром, який працює в жанрах музичної драматургії, класичного романсу та національного фольклору.

Основу репертуару складають  вистави, концертні програми, тематичні та літературні  вечори, вечори-зустрічі, громадські та меморіальні програми, які театр представляє на різних театральних майданчиках України і зарубіжжя.

Театр спрямовує свою діяльність перш за все на виконання соціально-естетичної функції, і не є суто комерційною ланкою в сучасному театральному просторі. Враховуючи  менталітет він став для  ромської спільноти творчим та мозковим  центром, навколо якого об’єдналися  представники ромської культури з усіх куточків України, свою роботу він спрямовує на допомогу, розвиток, навчання талановитої молоді.

Художніми засобами театр пропагує моральні людські цінності шляхом демонстрації кращих зразків світової ромської культури та класики.

Підтримує ромських літераторів, художників, музикантів, надаючи їм можливість розкривати свої таланти, приймаючи участь у заходах театру.

Співпрацює з  українськими митцями,  надає їм допомогу у формуванні репертуару, який в свою чергу популяризує циганську культуру.

Організує гастрольну діяльність, яка дає можливість представити на високому професійному рівні здобутки традиційного і сучасного ромського мистецтва, впливати на збільшення поваги до культури ромів, їх кращому розумінню поліетнічним суспільством.

 

Директор – художній керівник:

народний артист України Крикунов Ігор Миколайович.

Приймальня: тел./факс.: (044) 277-87-97.

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Станція метро «Шулявська», тролейбус №5,  маршрутне таксі  №№ 5+7, 518, 575, 230, 429, 228, 427, 720, 565, 306 – зупинка «Парк ім. О.С. Пушкіна».

Театрально-концертний заклад культури "Київський академічний театр українського фольклору "Берегиня"

02152, м. Київ, Дніпровський район, вул. І.Миколайчука, 3-А.

https://teatrberehynyafolk.business.site/      e-mail: folkbereginya@i.ua

https://www.facebook.com/folkberehynya/

Історична довідка

Театр заснований в 1988 році за ініціативою групи фольклористів під керівництвом народного артиста України Миколи Буравського при підтримці Національної спілки композиторів України та Національної спілки письменників України, Університету фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. Колектив театру вписав немало цінних сторінок в історію культури України. Вперше з театральної сцени були дохідливо, з документальною точністю показані обряди та побутові сценки з життя народу:  весілля, дівочі гадання, проводи та зустріч чумаків, відновлені масляні та купальські гуляння, різдвяні колядки та вертеп, ярмаркові веселощі… Значну частину в репертуарі театру займає тема запорізького козацтва – гордості нашої історії.

До творчого складу театру входять 60 артистів: високопрофесійних співаків, музикантів-інструменталістів, танцюристів. У складі «Берегині» у різний час працювали та продовжують працювати заслужені артисти України: Надія Буравська, Анатолій Пахомов, Ярослав Цебринський, Тетяна Халаш, 18 лауреатів Міжнародних конкурсів; художній керівник – народний артист України Микола Буравський.

Сценічне вбрання артистів виготовлене за зразками справжніх етнографічних костюмів, зібраних в експедиціях до Центрального регіону України, що надає фольклорному дійству яскравого колориту.

У виступах «Берегині» використовуються народні музичні інструменти, знайдені і відроджені в етнографічних експедиціях колективу по території України. Це такі давно забуті та унікальні інструменти, притаманні суто українській фольклорній музиці, як «сопілка», «коза», «козобас», «сурма», «ліра», «бугай», «бубон», «гудок», «рубель», «цимбали», «тулумбаси», «кобза», «скрипка».

Театр «Берегиня» гідно представляє українську національну культуру – український фольклор за кордоном. Гастрольні маршрути театру пролягли дорогами Німеччини, Польщі, Югославії, Нідерландів, Болгарії, Іспанії, Монако, Австрії, Франції, Італії, Єгипту, Туреччини, Греції, Швейцарії, Румунії, Росії, Південно-Африканської Республіки, Кореї, Естонії, Японії.  «Берегиня» є Лауреатом багатьох міжнародних конкурсів та фестивалів.

Директор – художній керівник  Генсіцька-Семенцова Ільїна Борисівна.

Контактні телефони: (098) 532-93-93, (044) 553-94-69.

ЯК НАС ЗНАЙТИ 

Від станції м. Дружби Народів  – маршрутними таксі №  43, 51, 211 –

зупинка громадського транспорту м/н Русанівка;

від Ленінградської площі – маршрутне таксі № 43,51,55,115,211  –

зупинка громадського транспорту кінотеатр «Десна».

Театрально-видовищний заклад культури "Київський академічний драматичний театр на Печерську"

01001, м. Київ, Печерський район, вул. Немировича-Данченка, 5.

Сайт: www.newtheatre.kiev.ua     ел. пошта: kievnewtheatre@gmail.com

https://www.facebook.com/TheatrePechersk/ 

        Історична довідка

Основою «Нового драматичного театру на Печерську» став випускний у 1999 році російський курс Київського Національного Університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (курс народного артиста України Н. Н. Рушковського).

У студентські роки ця трупа створила вистави, які послужили основою для репертуару майбутнього театру. На сьогоднішній день в Театрі на Печерську 30 акторів: 17 в штаті і 13 запрошених акторів з інших театрів. Художній керівник театру – Олександр Крижанівський.

4 квітня 2010 року театр відзначив свій перший ювілей – 10 років. За ці роки було поставлено 35 вистав. Вистави театру брали участь у фестивалях в Росії, Білорусії, Німеччини, Великобританії, Швеції.

Театр і окремі артисти багато разів ставали лауреатами театральної премії «Київська пектораль». Вистави «Людина з Ламанчі», «Майстер і Маргарита», «Закон танго», «Розпусник», «Щастя», «Push up 1-3», «Корабель не прийде», «Святою  ночію» були схвально відзначені театральними критиками і удостоєні премії в своїх номінаціях.

Всі актори “Нового театру на Печерську” багато знімаються в кіно. Є членами національної спілки театральних діячів України, членами Національної спілки кінемотагрфістов України.

За роки свого існування театр підтримує тісні контакти і проводить спільні проекти з Посольством королівства Швеція; Шведським інститутом, Гете інститутом, з Російським Посольством, Російським центром міжнародного наукового та культурного співробітництва, Культурним центром при Посольстві Республіки Італія, Російським культурним центром “МИР” в Мюнхені, Культурним центром при Посольстві Аргентинської Республіки.

 

Директор-художній керівник: Крижанівський Олександр Володимирович.

Тел./факс: (044) 285-65-50.

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Станція метро: Печерська

Тролейбус: № 14,15, зупинка «Національний Університет технологій та дизайну»,або «Військовий госпіталь»

Тролейбус: № 38, зупинка «площа Лесі Українки»

Автобус: №62, зупинка  «площа Лесі Українки»

Маршрутне таксі: 444,238,520, зупинка «площа Лесі Українки»

Маршрутне таксі: 450, зупинка «Національний Університет технологій та дизайну», або «Військовий госпіталь»

Комунальний заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Київська мала опера"

04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 5-а.

сайт: http://www.malaopera.com/,     електронна пошта: kyivska.mala.opera@gmail.com

https://www.facebook.com/malaopera

Історична довідка

У 2005 році за рішенням Київської міської ради було створено театрально-видовищний заклад культури «Київська Мала опера». Для забезпечення професійної діяльності театру і колективу на праві оперативного управління було передано приміщення будинку по вул. Дегтярівській, 5-а (колишній Будинок трамвайників).

Будівля на Дегтярівській, 5-а була зведена у 1902 році під Лук’янівський народний будинок. До 1917 року в «Народному домі» проходили концерти, а в 1910 році тут влаштували перший у Києві кінематограф. В радянські часи «Народний дім» ліквідували і в приміщеннях розмістили клуб, а пізніше – Будинок культури Лук’янівського трамвайного депо.

Від 2005 року і до цього часу будівля театру знаходиться в стадії капітального ремонту, тому Київська мала опера як театральний заклад не функціонує.

Разом з тим сьогодні Київська мала опера – це новий арт-простір міста для молодих і сміливих духом людей, українських діячів мистецтва, які не бояться і готові змінювати навколишній світ на краще.

Романтичний настрій Малої опери має особливий містичний відтінок. Перебуваючи всередині будівлі, просто неможливо залишатися байдужим: перед очима – 100 років з історії нашого міста, де поєдналися давнина і сучасне мистецтво. Тут все гармонійно злилось воєдино і саме у цьому унікальність приміщення і сценічного майданчика говорить сама за себе.

В.о. директора – художього керівника: Прасол Олексій Григорович.

Приймальня тел./факс. (044) 503-06-36.

 

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Станція метро «Лук’янівська»

Тролейбуси №№ 6, 16, 18, 19, 23.

Трамваї №№ 14, 18

Автобус № 31.

Комунальний заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Київський академічний театр "Актор"

01025, м. Київ, Шевченківський район, вул.Велика Житомирська, 40

(станція метро «Золоті ворота»).

сайт:  www.teatr-aktor.kiev.ua ,    e-mail: actorteatr@gmail.com

https://www.facebook.com/teatractor/ 

Історична довідка

Театр «Актор» було засновано у квітні 1987 року.  Свій перший сезон театр відкрив постановкою за п’єсою О. Гельмана «Лавка», яка й досі збереглася у діючому репертуарі.

Своєю назвою театр зобов’язаний основній творчій концепції – у центрі уваги актор як особистість. Засновник театру народний артист України Валентин Шестопалов казав : «Для мене театр «Актор» – це спосіб самоствердження, реалізації найпотаємніших творчих мрій, працевлаштування моїх товаришів. Ми не зачиняємо двері ні перед ким». Сценічний майданчик театру, на якому було втілено безліч постановок,  надає можливість реалізувати свої творчі ідеї як провідним майстрам української сцени, так і вчорашнім студентам. В репертуарі театру завжди гармонійно поєднувалась класика та сучасна драматургія. За багатолітнє існування театр неодноразово брав участь у театральних фестивалях в Україні і за її межами, отримуючи визнання колег та прихильність глядачів.

Необмежений у стилях та жанрах репертуар, бездоганний смак і почуття часу, блискучі акторські роботи – ось що вже багато років утримує глядацьку любов та зацікавленість до театру «Актор».

Наше затишне приміщення знаходиться в самому центрі Києва – на Львівської площі.

Директор – художній керівник: Жила В’ячеслав В’ячеславович.

тел./факс. 38 (068) 940-49-73.

 

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Комунальна організація (установа, заклад) "Театрально-видовищний заклад культури "Академічний театр «Київ Модерн-балет»

 04070, м.Київ, вул. Межигірська, 2, офіс 139

Сайт: https://kyivmodernballet.com,     email: kmbtheatre@ukr.net

https://www.facebook.com/kmbtheatre/ 

Історична довідка

Український театр сучасної хореографії, задуманий, як авторський, де репертуар та художні пріоритети визначаються постановками одного хореографа; театр, що апелює до формування творчої лабораторії сучасного танцю: сміливі експерименти, оригінальні прочитання всесвітньо відомих театральних сюжетів, оновлення та збагачення форми і лексики сучасного танцю.

Історія «Київ Модерн-балет» розпочалася 19 грудня 2005 р., саме цього дня відбулася прем’єра вистави «Le forze del destino/Сили долі». До роботи над виставою відомий український меценат Володимир Вітольдович Філіппов  запросив, до того часу уже широко відомого у балетному світі хореографа, Раду Поклітару. Прем’єра цієї синтетичної за своєю формою вистави, що поєднала класичну і сучасну музику, мистецтво бельканто і сучасну пластику – стало резонансною подією культурного життя Києва.

Продовженням успішного «пілотного проєкту» стала пропозиція Володимира Філіппова до Раду Поклітару створити і очолити перший в Україні театр сучасної хореографії. Після проведення всеукраїнського кастингу до першого складу балетної трупи було зараховано 16 молодих професійних танцівників. Новостворений театр відкрився прем’єрою балету на дві серії «Кармен.TV» на музику Жоржа Бізе, яку киянам та гостям міста було презентовано 25 жовтня 2006 року на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Вистава відразу отримала найпрестижнішу театральну нагороду «Київська Пектораль-2006» у двох номінаціях «Краща вистава року» і «Краща робота балетмейстера».

У період з 2009 по 2017 рр. театр був частиною Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва.

З 27 грудня 2017 року «Київ Модерн-балет» функціонує як окрема одиниця, повна назва «Комунальний заклад «Театрально-видовищний заклад культури «Академічний театр «Київ Модерн-балет».

 

Директор-художній керівник Меленчуков Володимир Володимирович.

Телефон (044) 425-49-31, (050) 595-29-48.

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Комунальний заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Київський камерний театр "Дивний замок"

03087, м. Київ, Солом’янський район, вул. Єреванська, 11

 e-mail: divniyzamok@ukr.net

 https://www.facebook.com/teatrdivniyzamok/

Історична довідка

Театр було засновано у 1987 році групою молодих акторів на чолі з режисером М. Карасьовим та директором О. Ракітою під назвою «Арена Вечірнього Києва» («Арена ВК»). Першими виставами стали п’єса «Вчитель російської» О. Буравського та казка «Алладін» О. Лихого. Того часу театр працював на Андріївському узвозі, 22-б.

У 1989 році внаслідок запланованої реконструкції центру міста, в тому числі й Андріївського узвозу, театр отримав приміщення у Солом’янському районі та змінив назву на Київський камерний театр-студію. У 1993 році на зборах творчого колективу директором-художнім керівником було обрано Олену Іванченко, яка була призначена на цю посаду й очолює колектив по теперішній час. Вона згуртувала навколо себе творчу молодь, започаткувала у діяльності театру містичний напрям, який вигідно вирізняє колектив серед інших творчих закладів. Феєрії, казки, чарівні перетворення та фантастичні пригоди – захоплюють і творців і глядача, навчають маленьких відвідувачів фантазувати, міркувати та мріяти.

За період творчої роботи театром створено понад 100 вистав за творами українських та зарубіжних авторів. Колектив був учасником численних фестивалів і отримав нагороди.

З 1996 року при театрі працює театральна школа, яка з часом перетворилася на Дитячий театр «Чарівна скринька», де навчаються діти та підлітки з 6 років. Найбільш здібні учні згодом беруть участь у виставах театру.

У 2009 році театр заснував перший в Україні фестиваль містичних авторів «Німфа», який проводиться з того часу щороку – https://www.facebook.com/Фестиваль-Нимфа-247503228772209/.

У 2011 році при театрі створено кіностудію Paradoxon, що знімає короткометражні фільми силами творчого складу театру за творами відомих авторів для показу у програмі «Класика для школярів» (наприклад О.С.Пушкін, Е.А.По, М.А.Булгаков).

Директор-художній керівник театру:  Іванченко Олена Ігорівна.

Тел.  (044) 242-63-18.

 

ЯК НАС ЗНАЙТИ

https://www.facebook.com/teatrdivniyzamok/

Автобус № 69, тролейбуси №№ 30, 42: зупинка «Площа космонавтів», далі іти по вулиці Єреванській. Тролейбуси №№ 17, 19 до зупинки «Вулиця Єреванська».

Від станцій метро «Площа Льва Толстого», «Університет» тролейбус № 17 до зупинки «Вулиця Єреванська».

Від станції метро «Шулявська» тролейбуси №№ 22, 30, 42, маршрутне таксі № 17 до площі Космонавтів, далі іти вулицею Єреванською.

Від станції метро «Вокзальна» маршрутне таксі № 401 до площі Космонавтів, далі іти вулицею Єреванською.

Від станції метро «Петрівка» маршрутне таксі № 213 до площі Космонавтів, далі іти вулицею Єреванською.

Національний музей українського народного декоративного мистецтва

01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лаврська, 9, корп. 2

www.mundm.kiev.ua, e-mail: musukrndm@kv.ukrtel.net

 

Національний музей українського народного декоративного мистецтва – один з найбільших художніх музеїв України. Розташований він на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Колекція музею була започаткована у 1899 р. і сьогодні складає понад 79 тис. творів традиційного  народного та професійного декоративного мистецтва України від ХV ст. до наших днів. Це різноманітні за матеріалом, формою, декоруванням і призначенням предмети домашнього вжитку, перетворені руками талановитих майстрів у високохудожні мистецькі твори. Всі вони мають яскраво визначені регіональні відмінності.

В експозиції музею представлені всі  види народного мистецтва України: килимарство, ткацтво, вибійка, вишивка, кераміка, різьблення та розпис по дереву, художня обробка шкіри, рогу та металу, скло, фарфор, писанкарство, народний живопис та іконопис.

Гордістю та окрасою колекції є комплекси українського народного вбрання ХІХ – поч. ХХ ст. всіх регіонів України, де в єдиному художньому ансамблі поєдналися мистецтво крою, ткання, вишивки, аплікації, вибійки, плетіння, обробки шкіри та металу. Привертають увагу традиційні жіночі прикраси: дукачі, коралі, венеціанське намисто, вироби з бісеру.

Раритетами музейної збірки є дерев’яний різьблений хрест у срібній оправі 1576 р., глиняні кахлі ХV–ХVІІІ ст., козацькі люльки та порохівниці ХVІІІ–ХІХ ст., шовкові ткані пояси ХVІІІ ст., гаптовані золотними та срібними нитками предмети церковного шитва ХVІІІ ст., гутне скло ХVІ–ХVІІІ ст., вироби провідних порцелянових і фаянсових підприємств України ХVІІІ–ХІХ ст.

В музейній колекції представлені твори провідних художників декоративного мистецтва України ХХ – початку ХХІ століть.

Музей володіє найбільшою в Україні збіркою творів народного художника України Марії Примаченко (1909–1997). В окремій залі експонуються живописні полотна народного художника України Катерини Білокур (1900–1961). Вони по праву вважаються перлиною музейної колекції і належать до скарбниці світового мистецтва.

Генеральний директор Строкова Людмила Володимирівна

Приймальня: тел./факс 280-13-43

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Автобус № 24, тролейбус № 38, зупинка «Києво-Печерська лавра»

станція метро «Арсенальна»

Національний музей "Київська картинна галерея"

01004 м. Київ, Шевченківський район, вул.Терещенківська, 9

www.kmrm.com.ua

museumru@ukr.net

Історична довідка

Музей організований у 1922 році на базі націоналізованих приватних колекцій. Найбільшою з них була збірка родини київських цукрозаводчиків Терещенків. В будинку Ф.А. Терещенка музей був розміщений з часу заснування  і де знаходиться по теперішній час.

Найвідомішою частиною фондів є колекції творів давньоруського мистецтва (збірки Ханенків, Харитоненко), 2-ої половини ХІХ ст (придбання Миколи, Федора, Івана, Михайла, Олександра Терещенків) – живопис, графіка І.Крамського, В.Перова, М.Ге, В.Маковського, І.Шишкіна, В.Поленова, І.Рєпіна, В.Верещагіна, М.Врубеля, М.Нестерова.

З 1930-х років почав формуватися розділ сучасного (радянського мистецтва). Зараз мистецтво ХХ ст. представлено творами видатних митців Б.Йогансона, С.Рянгіної, О.Тишлера, О.Герасімова, С.Герасімов, М.Ромадіна, О.Дейнеки, Ю.Піменова та інші.

У 1970-і роки музей розпочав роботу по збиранню творів художників СРСР (тепер країн СНД) і має роботи найвизначніших митців Вірменії, Грузії, Казахстану, Литви, Латвії, Молдови та інш.

З 1980 року, після переведення музею з підпорядкування Міністерства культури України у міську комунальну власність, активізувалася співпраця з українськими митцями, зокрема мешканцями Києва. Що дозволило придбати твори Т.Яблонської, С.Шишка, М.Глущенка, С.Григорєва, Г.Неледви, О.Животкова та інш.

Значною частиною фондів музею є графічні твори з ХVІІІ ст. до наших днів. Колекція скульптури також складається з творів видатних майстрів М.Антокольського, Є.Лансере, П.Трубецького, Г.Голубкіної та інш. Цікава колекція виробів декоративно-прикладного мистецтва (розпочиналася з колекції О.Гансена).

Генеральний директор Вакуленко Юрій Євгенович

Приймальня: тел.\факс 287-73-24

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Станції метро «Льва Толстого», «Театральна»

Мистецький центр «Шоколадний будинок» (філія)

01024 м. Київ, Печерський район, вул.Шовковична, 17

www.kmrm.com.ua

museumru@ukr.net

завідувач філії Ружанська Вікторія Миколаївна

Приймальня: тел.\факс 253-05-21

Історична довідка

Філія Національного музею «Київська картинна галерея» «Мистецький центр «Шоколадний будинок» розміщується у колишньому особняку промисловця, мільйонера і мецената С.С.Могилєвцева, побудованому у одному із найпрестижніших районів Києва – на Печерських Липках.

Могилєвцев був гласним (депутатом) міської Думи, головою ради старшин Купецького зібрання, очолював Київський біржовий комітет, був директором Київського кредитного товариства.

В історії нашого міста П Могилєвцев залишився відомим своїми щедрими меценатськими діяннями. – виділяв кошти на розвиток медицини і освіти. У 1911 році пожертвував півмільйона рублів на зведення корпусу Педагогічного музею по вул. Володимирській (тепер – Будинок вчителя).

Не був байдужим Могилєвцев і до мистецтва. Він був попечителем Київського художнього училища, скарбничим Товариства старожитностей та мистецтв.

Особняк на Шовковичній був зведений на межі 19 – 20 століть вірогідно київським архітектором В.Ніколаєвим у стилі італійського палаццо доби Відродження.

Декор залів другого поверху виконано у популярних на той час, так званих «історичних» стилях – неогрек, русько-візантійському, необароко, неоренесанс, мавританському та ін., одну з кімнат оформлено у стилі модерн.

У 1917 році особняк було націоналізовано і до 1930-х років у ньому проживали відомі державні діячі та науковці.

З 1960-го до 1982 року у будинку розташовувався Центральний палац одружень.

У 1983 – 1986-му і у 1991 – 1993-му роках зали другого поверху особняка були частково відреставровані і віддані для розміщення у них Дитячої картинної галереї.

З 2009 року особняк набув статусу філії Національного музею «Київська картинна галерея» під назвою «Мистецький центр «Шоколадний будинок».

 

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Станція метро «Арсенальна», «Хрещатик», «Майдан Незалежності»

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

01004, м.Київ, вул. Терещенківська, 15-17

www.khanenkomuseum.kiev.ua, e-mail: khanenkomuseum@ukr.net

Історична довідка  (Інформація)

В одному з центральних кварталів Києва, на вул. Терещенківській, розташований Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, тривалий час знаний як Київський музей західного та східного мистецтва. Він є найбільшою скарбницею світового мистецтва в Україні, а унікальні зібрання та окремі пам’ятки забезпечили музею визнання далеко за межами країни.

Основою колекції стало приватне зібрання видатних українських меценатів кінця 19 – початку 20 століть Богдана Івановича та Варвари Николівни Ханенків. Протягом кількох десятиліть вони формували свою колекцію, яка, без сумніву, стала проявом особистого смаку власників. Богдан Іванович і Варвара Николівна належали до тієї когорти збирачів, які були захищені від сторонніх впливів. Збирали те, що відповідало їхнім поглядам і відчуттям. Вже на початку 20 століття колекція була високо поцінована в середовищі знавців і визнана кращою серед нових приватних збірок того часу. Своє враження від музею Ханенків  лишив авторитетний краєзнавець і художник Георгій Лукомський. Добре обізнаний із приватними колекціями тогочасної Росії, він стверджував: «По характеру, а также по шедеврам музей выдерживает сравнение с самыми большими коллекциями Дурново, Утеман, Олив, князя Шереметьева, княгини Шуваловой, князя Бобринского, Хитрово и Боткина. Это самая большая и самая ценная художественная коллекция на Украине».

Періодичні видання початку 20 століття засвідчують участь творів з колекції Ханенків на виставках у Києві, Петрограді та Москві, переважно благодійних. І нині Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків є свідченням видатних заслуг його засновників у колекціонерській та музейній справі.

 

Телефон екскурс бюро : 235 32 90, 288 14 50

Розклад роботи: середа-неділя з 10:30 до 17:30. Вихідні: понеділок, вівторок.

Каса музею працює до 17:00. У першу середу місяця каса працює до 14:00 вхід безкоштовний.

 Генеральний директор Чуєва Катерина Євгеніївна

Приймальня: тел./факс: 235-02-06

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Як дістатися: доїхати до ст. метро Площа Льва Толстого, потім піднятися по вул. Льва Толстого до вул. Терещенківської

Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького

01032 м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, 97

www.mvduk.kiev.ua, e-mail:mvdukr@gmail.com

Історична довідка (Інформація)

Музей видатних діячів української культури створений у 1987 р. на підставі того історичного факту, що наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. у близькому сусідстві (квартал між вулицями Саксаганського та Жилянською) спеціально оселилися поруч генії національної культури Леся Українка, Микола Лисенко, Панас Саксаганський, Михайло Старицький. На території нинішньої музейної садиби бували, гостювали, вирішували українські справи найвідоміші культурні і громадські діячі – М. Коцюбинський, І. Франко, О. Маковей, В. Антонович та багато інших. Тут панувала атмосфера творчості, високого мистецтва, щирого товариства однодумців. «Українським Парнасом» називали тоді цей куточок Києва. Звідси і головний стратегічний напрямок музейної розбудови – відтворення на заповідній історичній території унікального національного культурного центру, який презентував би історичні надбання нашої культури і, водночас, органічно розвивався в якості сучасного мистецького та наукового осередку, Українського Парнасу у його сучасному вимірі.

Меморіальні будинки, де мешкали родини митців, збереглися і є природними межами території Музею, якій надано статус охоронної зони. Відвідувачі і гості Музею мають змогу поринути у вишукану атмосферу життя української інтелігенції кінця ХІХ – поч. ХХ ст., адже інтер’єри відтворені такими, якими вони були за життя прославлених мешканців.

На сьогодні для відвідувачів відкрито три музейні експозиції.

Музей Лесі Українки

В будинку по вул. Маріїнсько-Благовіщенській, 97 (нині вул. Саксаганського) родина великої української поетеси Лесі Українки (Лариса Петрівна Косач-Квітка) мешкала з 1899 по 1909 роки. Дорогоцінні свідчення про стиль життя та побут родини залишила наймолодша сестра Лесі Українки Ізидора Косач.

До експозиції увійшли речі, що належали поетесі та її близьким, твори живопису (серед яких – прижиттєві портрети Лесі Українки та інших членів родини пензля Фотія Красицького), оригінальні вироби народного декоративно-прикладного мистецтва сер. ХІХ – поч. ХХ ст.ст., рідкісні книжкові та періодичні видання, предмети побуту тогочасної епохи.

Музей Миколи Лисенка

Експозиція музею видатного українського композитора, громадського та культурного діяча Миколи Віталійовича Лисенка працює з 1980р. Тут представлені унікальні експонати з творчого архіву композитора, меморіальні речі, подаровані нащадками митця. У меморіальних кімнатах збереглися автентичний паркет, ліпнина, кахляні груби. Саме тут М.В.Лисенко проживав з 1894р. аж до самої смерті у 1912р.

На стінах робочого кабінету композитора розміщено частину його унікальної колекції українських народних музичних інструментів: ліру, торбан, цимбали, кобзу. Тут М.В.Лисенко працював над операми “Тарас Бульба”, “Енеїда”, “Ноктюрн”, останніми випусками “Музики до “Кобзаря”.

Музей Михайла Старицького

Експозиція музею видатного українського письменника, драматурга, театрального діяча складається з меморіальної квартири М.П.Старицького та тематичної частини «Продовження сімейних традицій», присвяченої життю та творчості нащадків корифея українського театру.

Точному відтворенню інтер’єрів помешкань послугували спогади онуки письменника Ірини Стешенко, яка передала музеєві численні сімейні реліквії – рідкісні книжки та періодичні видання з родинної бібліотеки, твори живопису, унікальну колекцію кераміки кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Серед найцінніших експонатів музею – письмовий стіл, крісло, шаховий столик Михайла Петровича, ікона «Спас Недріманний», яка належала ще матері драматурга, оригінали рукописів, першодруки творів письменника та його нащадків, особисті речі митця.

Музей Панаса Саксаганського

Експозиція музею Саксаганського має розміститися у меморіальному будинку № 96 по вул. Жилянській, де відомий актор і театральний діяч, представник славного роду Тобілевичів, мешкав з 1912 року аж до своєї смерті (1940 р.). Збереглися майже всі речі, що оточували корифея української сцени за життя, документи, епістолярна спадщина, фото, живописні полотна тощо. До побудови музею П.Саксаганського у виставковому залі музею М.Старицького діє постійна виставка, присвячена творчому й життєвому шляху майстра сценічного перевтілення.

Музей «Іван Франко і Київ» було започатковано 2008 р. Через особистість І. Франка чітко простежується єдність процесу становлення національної самосвідомості та розвитку національної культури на теренах Західної України та Наддніпрянщини. Експозицію музею буде розміщено у будинку № 93-б по вул. Саксаганського, після його капітального ремонту. Приміщення було обране невипадково. Протягом життя Іван Франко підтримував дружні стосунки, був пов’язаний творчою співпрацею та громадською роботою з діячами, постаті яких репрезентовані в нашому Музеї – родиною Косачів (П. Косачем, Оленою Пчілкою, Лесею Українкою, М. Драгомановим), М. Старицьким, М. Лисенком. В експозиції знайдуть відображення три приїзди І. Франка до Києва у 1885, 1886 і 1909 рр., планується створення таких тематичних вузлів як «І. Франко і М. Лисенко», «І. Франко і родина Косачів-Драгоманових», «І. Франко і М. Старицький», «Одруження І. Франка», «І. Франко і Київська Стара громада», «І. Франко і київські видавництва», «І. Франко та Є. Чикаленко» та ін.

Директор Терехова Наталія Юріївна

Приймальня: тел./факс 289-57-52

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Проїзд від станцій Метро «Палац Спорту», «Університет», «Вокзальна» до зупинки «Паньківська».

Музей книги і друкарства України

01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лаврська, 9, корп. 9, 10;

www.vuam.org.ua/uk/704:Музей_книги_і_друкарства_України

e-mail: bookmuseum.ua@gmail.com

Сторінки музею у соціальних мережах:

http://www.facebook.com/pages/Музей-книги-і-друкарства-України/141022069293072

http://bookmuseum-ua.livejournal.com/

Історична довідка

Музей книги і друкарства України створений 1972 року, оголошеного ЮНЕСКО Міжнародним роком книги, у квітні 1975 року прийняв перших відвідувачів. Музей знаходиться на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, у приміщенні колишньої друкарні Києво-Печерської лаври, яка заснована відомим просвітителем, архимандритом Єлисеєм Плетенецьким. Будинок лаврської друкарні, яка працювала понад 300 років (з початку XVII – 20-ті рр. XX ст.) є визначною пам’яткою архітектури XVII – XVIIІ ст.

Колекція музею містить понад 58 тисяч одиниць зберігання, серед яких унікальні рукописи XV-XVII ст., перші українські друковані видання (Апостол 1574 р. та Острозька Біблія 1581 р.), загалом понад 800 стародруків (окремі з них більше ніде в Україні не зустрічаються), рідкісні європейські видання (палеотипи), фоліанти в окладах з коштовних матеріалів, дерев’яні друкарські кліше XVIII ст., зразки шрифтів, друкарської та поліграфічної техніки, паперу тощо.

Музей зберігає і експонує унікальну збірку книжкової графіки – понад 12 тисяч оригінальних робіт художників-графіків з кінця  XVIII ст. по сьогодення.

Експозиція висвітлює історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі і до наших днів. Відвідувачі музею знайомляться з виникненням писемності у східних слов’ян, створенням Кирилом і Мефодієм в IX столітті абеток – кирилиці і глаголиці, з найдавнішою пам’яткою слов’янської писемності «Київськими глаголичними листками» (X ст.),  факсимільними копіями рукописних книг часів Київської Русі: «Реймським Євангелієм» (ХІ ст.), «Остромировим Євангелієм» (1056-1057), «Ізборником Святослава» (1073), а також першим українським перекладом євангельських текстів «Пересопницьким Євангелієм» (1556-1561).

В експозиції відображено зародження друкарства в Європі, початок і розвиток слов’янського кириличного друкування, видавничу діяльність Івана Федорова, Памви Беринди, Петра Могили, Йосипа Тризни, Інокентія Гізеля та інших видатних творців української книги XVII — XVIII ст., стародруки Львівської, Острозької, Почаївської, Чернігівської та Києво-Печерської друкарень.

Матеріали експозиції розповідають про складну долю української книжки за обставин заборони української мови з боку Російської імперії кінця XVIII — початку ХХ ст.

До уваги відвідувачів – пам’ятні видання з історії України, фольклору, етнографії, перше видання «Енеїди» І.Котляревського (1798), що започаткувала вживання народної мови в літературі, перша граматика української мови О.Павловського (1818), перший український буквар «Граматка» (1857) П.Куліша, прижиттєві видання творів Г.Сковороди, Т. Шевченка, М.Вовчка, І.Франка, Л.Українки та інших класиків української художньої літератури, перша книжка українською мовою на західноукраїнських землях «Русалка Дністрова» (1837), перші словники української мови та інші книжкові пам’ятки ХІХ ст., діяльність друкарень, заснованих у другій половині ХІХ ст. (С. Кульженка, І. Чоколова, Є. Фесенка та ін.)

В експозиції «Книга і друкарство XX – початку XXI ст.» відображена історія книгодрукування в Україні та закордонних центрах української еміграції і діаспори. Провідна ідея цієї частини експозиції – книга і українська державність. Кожен розділ експозиції розкриває події з історії України, показує утвердження української самобутності та ідеї незалежної української держави. Показано книгу революційного відродження початку ХХ ст., діяльність кооперативних і приватних видавництв та їх вплив на розвиток української духовності, словники української наукової і технічної термінології, що були видані у 1920-х рр. і заборонені в 1930-х, букварі для дорослих та посібники, що сприяли подоланню неписьменності у 20-х роках, книгодрукування у західноєвропейських центрах української еміграції 1920 -1930-х років. Експонуються прижиттєві видання репресованих українських письменників.

Період ІІ світової війни представлено книжками, що були призначені для радянсько-німецького фронту та газетами, журналами і листівками ОУН і УПА, а також виданнями з таборів для українських полонених і біженців. Повоєнне книгодрукування показане вперше здійсненими в Україні виданнями енциклопедій, словників, наукових довідників, фольклорних серій та ін. Друковане слово національно-визвольного руху в Україні 1970 – 1980-х років представлено документами та творами нелегального самвидаву.

В експозиції також можна познайомитися з історичними формами книги (кодекс, сувій), зразками книжкової графіки, з книгами, відзначеними на міжнародних і вітчизняних виставках книжкового мистецтва, з мініатюрними книжками (найменша 7х9 мм), видавничими марками, мистецтвом арт-книги.

У двох виставкових залах демонструються змінні книжково-ілюстративні виставки. Музей є відомим центром з проведення наукової експертизи рідкісних та раритетних видань.

З 2010 р. в музеї відбуваються щорічні наукові конференції до Дня української писемності та мови. Для залучення відвідувачів музей використовує новітні форми музейної педагогіки, постійно проводить різноманітні майстер-класи, літературні конкурси, виставки, презентації новинок книговидання. З 2010 року музей проводить щорічний кількаденний фестиваль дитячої книги «Азбукове Королівство Магів і Янголів», за участі письменників, художників, видавців, педагогів, акторів, мистецьких колективів та дітей з різних міст України.

 

Музей працює: понеділок – неділя з 10.00 до 17.00, вівторок – вихідний.

Директор Бочковська Валентина Григорівна

Приймальня: тел. 280-48-43, тел./факс 280-22-10

Замовлення екскурсій тел. 280-79-76

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Музей книги і друкарства України розташований у Києві на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (вул. Лаврська, 9, корп. 9).

Як проїхати громадським транспортом

Треба дістатися Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Їхати до станції «Арсенальна» (Святошинсько-Броварська лінія), далі — автобусом № 24 або тролейбусом № 38 до зупинки «Лавра». До Києво-Печерської лаври їдуть і маршрутки №№ 470, 520.

Як проїхати на машині

Від Європейської площі піднятися вгору по вулиці Грушевського до станції метро «Арсенальна», далі по вулиці Івана Мазепи площу Слави.

Паркування

Припаркувати автомобіль можна вздовж стіни праворуч від центрального входу Києво-Печерської лаври. Також місце для паркування є вздовж вулиці Івана Мазепи.

Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця»

01133, м.Київ, вул. Госпітальна, 24-А

Facebook: www.facebook.com/KyivFortress, Е-mail: fortresskiev@gmail.com

Історична довідка  (Інформація)

Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця» – це унікальний музейний комплекс загальною площею більше 10 га, створений на базі Госпітального укріплення Київської фортеці, який включає в себе: два музеї – «Музей Історії вітчизняної фортифікації», «Музей історії використання споруд Київської фортеці» та експозицію під відкритим небом з оборонними валами, фортечною стіною і капонірами, а також найбільший в Європі Лисогірський форт площею близько 120 га в Голосіївському районі м. Києва.

Музейні експозиції розповідають про історію фортифікації з часів     Трипільської культури до початку ХХ ст.. та про історію національних визвольних рухів в Україні.

До уваги відвідувачів представлена цікава колекція військово-історичної     мініатюри, найбільша  в Європі колекція дореволюційної поштівки      “Наполеоніана”, унікальні печатки дивізії ім.. Батька Махна і УНР  та багато інших артефактів.

Музей відіграє значну роль в культурно-освітньому житті столиці. Він є важливим об’єктом туристичного відвідування. В 2011 році отримав диплом фіналіста акції «7 чудес України». В 2014р. музей став співзасновником двох великомасштабних фестивалів: «Міжнародного фестивалю історичного документального кіно» та фестивалю «Енергія таланту». На теренах Київської фортеці проходять також концерти, благодійні заходи, проводяться чисельні виставки, театральні вистави, конференції, тощо.

 Генеральний директор Новікова-Вигран Оксана Сергіївна

Тел.: 234-19-70, 234-29-58

Телефон екскурсбюро : 235 01 46

Щодо проведення заходів на території музею, відео- та кінозйомок телефонуйте, будь ласка, за телефоном (044) 288 23 41.

Розклад роботи: вівторок-неділя з 10:00 до 18:00, понеділок з 10:00 до 15:00

Каса музею працює з 10.00 до 17:00, у понеділок до 14.00, п’ятницю до 16.30.

Кожний перший понеділок  місяця – день відкритих дверей.

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України

01015 м. Київ, Печерський район, вул. Лаврська, 9, корп. 24, 26 (експозиція)
(на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника).

www.tmf-museum.kiev.ua, e-mail:tmf-museum@ukr.net

  Історична  довідка

     Музей був заснований 1923 р. при Мистецькому об´єднанні “Березіль”, очолюваному Лесем Курбасом.  1926 р. на основі колекції, переданої “Березолем” Українській академії наук,  організовано Український театральний музей, який очолив видатний театрознавець П. Рулін. 1934 р. заклад було реорганізовано у Державний  музей театрального мистецтва УРСР, 1965 р. — Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України. 2001 року назву змінено на  Музей театрального, музичного та кіномистецтва України.

Сьогодні це єдиний в Україні музей видовищних мистецтв, унікальна  колекція якого налічує понад 250 тис. різноманітних експонатів з історії українського театру, музики та кіно. Найціннішими серед них є Галаганівський (Сокиринський) вертеп з ляльками ХVIII ст.; перші театральні афіші поч. ХІХ ст.; костюми, реквізит, рукописи, фотографії корифеїв українського театру; макети вистав та різноманітний іконографічний матеріал театру "Березіль"; рідкісні українські народні музичні інструменти. Ранні ескізи всесвітньо відомих В. Меллера та А. Петрицького започаткували колекцію  сценографічного авангарду 1910-20-х рр., який широко представлений у фондовій колекції ескізів українських театральних художників ХХ століття. Ці роботи знані й гідно представляють культуру України на виставках за кордоном.

Оригінальна експозиція музею “Театральне мистецтво України” висвітлює  історію українського театру від джерел до ХХ ст. Експозиція унікальна не тільки своєю експонатурою, а й художнім дизайном, створеним за принципами сценічного оформлення. Постійні й тимчасові виставки розповідають про життя і творчість видатних митців та непересічні мистецькі явища національної культури.

Постійно діючі виставки:

–  “Живії струни України” – представляє музейну колекцію українських народних музичних інструментів. Голоси деяких з них можна почути під час екскурсії по виставці.

–    “Лесь Курбас. Людина, яка була театром” – висвітлює життєвий і творчий шлях геніального діяча, режисера-реформатора національного театрального мистецтва.

В музеї проходять цікаві творчі вечори, зустрічі, присвячені митцям минулого й сучасного.

Відділами та філіями МТМК України є:

– Відділ – Музей М.К.Заньковецької – зірки української сцени к. ХІХ-поч. ХХ ст., першої народної артистки України. Марія Заньковецька належить до блискучої плеяди корифеїв українського театру. Її ім’я стоїть в одному ряду з уславленими європейськими актрисами  Сарою Бернар та Елеонорою Дузе. У будинку, який належав її сестрі, актриса доживала віку. Її гостинна квартира була своєрідною театральною вітальнею Києва, куди приходили відомі діячі культури і науки. 1960 року тут відкрився перший в Україні акторський меморіальний музей. Теперішня експозиція складається з двох частин: історико-біографічної (1854-1917 рр.) і меморіальної квартири (1918-1934 рр.); експонуються також виставки. І сьогодні дім актриси живе активним творчим життям – тут відбуваються вечори, концерти, зустрічі з акторами.

–   Філія – Меморіальний музей-квартира В. Косенка – видатного українського композитора, піаніста, педагога, громадського діяча.

Директор  Дробот  Ірина Борисівна

Приймальня: тел./факс 280-5131

Для замовлення екскурсій та отримання інформації тел. 280-18-34

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Станція метро  “Арсенальна”

від неї  тролейбус № 38, автобус № 24, маршрутні таксі №№ 520, 470

до зупинки Києво-Печерський заповідник (лавра)

Музей приймає відвідувачів середа – понеділок з 10:00 до 17:00, вівторок  вихідний

Будинок-музей М.Заньковецької (відділ МТМКУ)

(відділ Музею театрального, музичного та кіномистецтва України)

03150 м. Київ, Голосіївський район, вул. Велика Васильківська, 121
www.tmf-museum.kiev.ua, e-mail: mariart_museum@ukr.net

  Історична  довідка

     Історія створення музею бере свій початок у 1922 році в дні святкування 40-літнього ювілею сценічної діяльності артистки. Вже тоді ювілейна комісія зверталася з проханням до Наркомпросу відкрити при театрі її імені музей, в якому висвітлити творчий шлях ювілярки.

1954 року на будинку по вул. Велика Васильківська, 121 у Києві, в якому артистка провела останні роки життя (1918-1934) була встановлена меморіальна дошка, у 1973 році її замінили на барельєф (скульптор Є.Кальницька). Цей будинок був збудований 1892 року і колись належав родині сестри актриси – Л.К.Карнаухової.
1960 року за ініціативою керівництва Державного музею театрального мистецтва України, керівника Львівського театру ім. М.Заньковецької та співака І.Козловського у двох звільнених кімнатах квартири (№4) була відкрита експозиція, присвячена творчості артистки. Так почав працювати перший меморіальний акторський музей в Україні, який проіснував майже 19 років.

У 1970-х роках будинок зазнав на собі дій, які призвели до цілковитого його зруйнування. Спочатку – загроза знесення з боку районної адміністрації, відвернута зусиллями державних органів та громадськості. 23 жовтня 1979 р. – пожежа. Тоді будинок і експонати були врятовані (експонати вивезли до головного музею у Києво-Печерській лаврі). А 31 травня 1983 р. з дозволу керівників міста будинок знесли бульдозером за дві години.

Наприкінці 1986 року Київська Міська рада виносить рішення про відновлення будинку на старому місці. У відбудованому приміщенні була створена нова експозиція. Основою відновленого музею стали оригінальні речі: колекція М.Заньковецької з фондів Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України, на сьогодні одна з найбільших, новозібрані матеріали і останні дарунки родичів Г.Ф. Дядюші та І.Ф.Толочко.

29 вересня 1989 року музей першої народної артистки України широко відкрив двері для відвідувачів.

Теперішня експозиція складається з двох частин: історико-біографічної (1854-1917 рр.) і меморіальної квартири (1918-1934 рр.); експонуються також виставки. І сьогодні дім актриси живе активним творчим життям – тут відбуваються вечори, концерти, зустрічі з акторами.

завідувач відділу Лілія Бевзюк-Волошина

тел./факс 529-5732

 ЯК НАС ЗНАЙТИ

Станція метро  “Палац “Україна”

Будинок музей приймає відвідувачів вівторок-неділя з 10:00 до 17:00, понеділок – вихідний

Для замовлення екскурсій та отримання інформації тел. 280-18-34

тролейбус № 12, маршрутні таксі №№ 412, 520, 507, 726, 825

до зупинки  “Палац “Україна”

Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»

01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лаврська, 19

www.honchar.org.ua, e-mail: honchar_museum@ukr.net

Історична довідка:

Музей Івана Гончара – легендарна скарбниця, утворена звитягою однієї Людини.

Із середини 1950-х років талановитий митець Іван Макарович Гончар (1911 – 1993) в умовах протистояння тоталітарному режимові провадив титанічну збирацько-народознавчу роботу, в результаті якої постала збірка перлин народних старожитностей XVI – XX ст., а його хата-майстерня перетворилася на своєрідний «Ноїв ковчег» української культури.

1993 року в Києві створено державний Музей І.М. Гончара. Згодом він перетворився на Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (1999), а 2009 – здобув статус «національний». Приміщення, яке у 1993 р. передане державою у користування Музеєві Івана Гончара, і в якому розміщена його експозиція, є пам’яткою архітектури ХVIII – XIX ст.

Історія спорудження цієї будівлі тісно пов’язана з історією Києва і Печерська.

Нині збірка Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» налічує понад 30 тисяч творів народного мистецтва, предметів традиційного побуту й звичаєвої обрядовості, стародруків, архівних матеріалів, живописних і скульптурних робіт І.М. Гончара.

Перша черга постійної експозиції (теми “Ми” (“Буття українців”), “Краса” (“Народна естетика”), “Віра” (“Українське християнство”), “Нація” (“Національні ідеали”), “Сьогодні” (“Іван Гончар”) висвітлює різні вияви традиційної культури – красу народного побуту, християнські та національні ідеали українців, людські взаємини та спілкування з природою. Експозиція виявляє феномен української образотворчості, спонукає глядачів вести діалог із експонованими речами, бачити за окремими предметами загальні явища, не лише отримувати готові відповіді, а й самостійно шукати розв’язання поставлених запитань.

При Центрі діють: студія української народної вишивки, клуби народної пісні і танцю, відбуваються майстер-класи з різних видів народного мистецтва, проводяться мистецькі «вечорниці», фольклорні свята і фестивалі, ярмарки народних ремесел, організовуються конференції,

круглі столи, семінари-практикуми.

Нині Музей Івана Гончара перетворюється на один із провідних осередків збереження і примноження національної культурної спадщини, формування духовно повноцінної нації, як про це мріяв його фундатор: “Усе, що ви побачите в Музеї, хай збудить у вас почуття палкої, найщирішої любові до поетичної душі Матері-України і хай любов ця стане могутнім стимулом для її прекрасного майбутнього та буйного розквіту”.

Генеральний директор Гончар Петро Іванович

Приймальня: тел./факс (044) 288-92-68

 ЯК НАС ЗНАЙТИ

Тролейбус №38 та автобус №24, зупинка “Національний музей історії України у Другій світовій війні”

Музей-майстерня І.П.Кавалерідзе в м.Києві

04070, м. Київ, Подільський район, вул. Андріївський узвіз, 21

е-mail: 4250389@і.ua

Історична довідка

У 1993 році за підтримки Київської міської держадміністрації, Національної спілки кінематографістів України  було засновано Музей-майстерню І.П. Кавалерідзе.

Музей розмістився  у Києві, на Андріївському узвозі, 21, у будинку, де видатний український скульптор, кінорежисер і драматург, народний артист України Іван Петрович Кавалерідзе в 1911 році працював над проектом пам’ятника княгині Ользі.

У Музеї демонструються проекти пам”ятників, станкові скульптури, які зображують Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Льва Толстого, Федора Шаляпіна, Амвросія Бучму, Лесі Українки, Миколи Амосова та інших видатних людей, експонати, які висвітлюють життєвий та творчий шлях І.П.Кавалерідзе. Увагу відвідувачів, насамперед, привертають копії пам’ятників княгині Ользі, Кирилу і Мефодію, які виставлені у залах музею, а, також, Ярославу Мудрому, Т. Шевченку – у парку скульптури. Ці твори мистецтва не просто милують око, а й викликають захоплення і безліч питань екскурсантів, на які докладно відповідають наукові працівники музею.

Для огляду постійно відкрита  меморіальна кімната – кабінет Івана Петровича, де виставлені меблі, бібліотека та  особисті речі видатного скульптора, кінорежисера і драматурга. Збережено зовнішній вигляд кабінету.

До уваги відвідувачів – оглядова екскурсія, відеозаписи кінофільмів І.Кавалерідзе, фільми, присвячені самому митцеві: “Грані таланту” (1970), “Іван Кавалерідзе на зламах часу” (1987), “Від Подолу до Золотих воріт” (1998), “Шлях Івана Кавалерідзе” (1999), “Майстер і музи” (2007).

При Музеї працює художня галерея де експонуються твори сучасного образотворчого мистецтва України.

Одним із пріоритетних напрямків своєї діяльності колектив Музею-майстерні вважає підтримку молодих талановитих митців України – скульпторів, художників, дизайнерів, кінематографістів, студентів мистецьких вузів. Щорічно проходять виставки молодих митців, організовуються творчі вечори для пропаганди кращих творів скульптурного мистецтва, живопису, графіки тощо.

Директор Юнін Олександр Олександрович

Тел./факс 425-33-97

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Метро «Контрактова площа», вул. Андріївський узвіз;

Метро «Поштова площа»,  фунікулер,  по вул. Десятинній до Андріївського узвозу.

автобуси №№ 219, 564,  238,  417 кінцева зупинка «ст. м. Контрактова площа»

автобуси  № 62 та № 115 кінцева зупинка «пл. Контрактова»

Літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини в м.Києві

01004, м. Київ, вул.. Терещенківська, 5, кВ. 1,3

www.tychyna.com, e-mail: tychynafm@gmail.com

 

Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини відкрив свої двері відвідувачам в Києві 26 січня 1980 року. Рік раніше, 6 січня 1979 року, вийшла Постанова Ради Міністрів УРСР про створення музею. Новаторська ініціатива щодо використання помешкання поета Павла Тичини як музейної установи належала тодішньому секретареві Спілки письменників України Павлові Загребельному. Відтак концепція музею-квартири Павла Тичини від самого початку і впродовж усіх років його діяльності є утвердженням права на існування самобутності й креативності у музейній галузі.

Особливістю музею є його не відтворена, а збережена атмосфера життя, побуту, наукових та мистецьких зацікавлень і уподобань господаря квартири – геніального поета ХХ століття Павла Тичини. Потрапляючи до музею , відвідувач занурюється у меморіальне середовище , бо усі 28 тисяч музейних експонатів – особисті речі, книги, твори мистецтва, унікальні нотні збірки, музичні інструменти – усе належало поетові. Після його смерті (16 вересня 1967 р.) дружина, Лідія Петрівна, майже 8 років ревно оберігала усе, чого торкалася рука Тичини. Завдяки їй, відвідувач сьогодні бачить незмінними інтер’єри поетового помешкання, відчуває духовну атмосферу родини Тичин, аскетизм по відношенню до себе самого господаря, мистецьку складову, яка була невід’ємною частиною щоденного життя родини Тичин.

Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини в м. Києві покликаний не лише зберігати та пропагувати кращі взірці та надбання української літератури та національного літературознавства ІІ половини ХХ століття, концентруючи увагу на творчій спадщині Павла Тичини, а й дає можливість кожному відвідувачу тимчасово стати «учасником» тієї доби, того часу, коли цими ж кімнатами ходив сам Тичина (середина ХХ століття). Звертає на себе увагу іще на одну унікальну особливість музею – 85 відсотків фондової колекції представлені в експозиції і, потрапивши до нашого музею, відвідувач може на відстані чуттєвого дотику «спілкуватися» з меморіальними речами, до яких 50-70 років тому торкалася рука Павла Тичини.

Директор  Слизюк Євгенія Володимирівна

Тел.. 234-43-27, 278-40-01

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Станція метро Театральна або Льва Толстого, тролейбус №5, маршрутне таксі №230, 429

Київський літературно-меморіальний музей М.Рильського

03039, м.Київ, вул. Максима Рильського,7

                                                               www…rulskiy.kiev.ua;e-masl: mtrmuseum@ukr.net

Історична довідка

Музей Максима Рильського – є одним із найбільших за своєю колекцією літературно-меморіальних музеїв України.  Музей був створений за підтримки та  ініціативи відомих письменників, митців та вчених, Спілки письменників України і був   заснований постановою Рада міністрів УРСР  4 травня 1966 поета  року. Музей розташований в одній із найдавніших історичних місцевостей Києва – Голосієві, на мальовничому пагорбі  Горіховатського озера. Колекція музею Максима Рильського нараховує рукописний фонд  не тільки М.Т.Рильського, але й  видатних постатей культури і науки ХІХ-ХХ століття, твори образотворчого, прикладного та ужиткового  мистецтва, кіно-фото матеріали, унікальну  бібліотеку та предмети інтер’єру.   Площа музею охоплює близько 0,45 га і включає будівлю власне музею та  меморіальний сад із  рідкісними сортами фруктових дерев, посаджених поетом та видатними вченими-селекціонерами Й.Магометом та М.Гришком. Меморіальний сад прикрашає робота видатного українського скульптора Ю. Білостоцькогфонтан із скульптурою  «Жінка з дитям» (1952). У Голосіївській  садибі Максим Тадейович прожив зі своєю великою  сім’єю останні тринадцять років з 1951 до 1964.  Мануар, як любив називати поет своє лісове обійстя, воістину був оазою української культури. Тут збирались не тільки  відомі письменники, художники, вчені, артисти,  але й  київські студенти, що співали заборонені колядки, тут отримували підтримку молоді поети – шістедисятники, художники  та музиканти. Відомий український та російський мистецтвознавець, вчений, перекладач, письменник  Олександр  Дейч в листі до сина поета Богдана Рильського висловив мету  створення музею як збереження історичної та культурної пам’яті, „ щоб творча спадщина Рильського жила серед нових поколінь і хвилювала їх своєю нев’янучою красою”.                                                                                                               Кількість  науково – популярних видань, здійснених музеєм,  документальних фільмів, створених на матеріалах колекції музею  засвідчують популярність творчості  одного із найвидатніших поетів України ХХ століття  Максима Рильського та значимість музею у культурному просторі країни.

Телефон для замовлення екскурсій та довідок : 525-24-71

Розклад роботи: понеділок – неділя з 10:00 до 18:00. Вихідний: понеділок та остання п’ятниця кожного  місяця (санітарний день) Субота – безкоштовний день для учнів шкіл, гімназій, училищ, технікумів, студентів ВНЗ                                                                                                                        Каса музею працює до 17:00

Директор Колесник Вікторія Леонтіївна

Тел./факс 044525-24-71

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Як дістатися:доїхати до ст. метро «Голосіївська», потім пройти вздовж озера і піднятися по східцях                         до  вул. М.Рильського;   тролейбуси № 43, 12.

Музей гетьманства

04070, м. Київ, Подільський район, вул. Спаська, 16 б;

http://www.getman-museum.kiev.ua , e-mail: hetmanmus@ukr.net

Історична довідка:  Музей гетьманства  створено у березні 1993 р. Будинок, в якому міститься Музей є пам’яткою архітектури кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст.  (типове українське бароко). Ця споруда відома як «будинок  гетьмана Івана Мазепи”, він залишився єдиним зразком містобудівного середовища свого часу на Подолі. З 1717 р. будинком та садибою володіла заможна київська козацько-міщанська родина Сичевських, представники якої обіймали в середині XVIII ст. високі посади в  київському магістраті. З останньої чверті  XVIII ст. будинок перейшов у власність київських купецьких родин.  Після  пожежі на Подолі 1811 р. будинок  (що був одноповерховим) залишився без дерев’яного даху. Над будинком звели другий поверх, прикрасили фронтоном з двома колонами, за проектом архітектора Андрія Меленського. Після революційних подій 1917-1921 рр. будинок націоналізовано і передано під комунальні квартири, проте в 1980-х рр. ці квартири було вивільнено, і старовинна кам’яниця протягом десятиліття була нежилою.

З 1963 р. “будинок Мазепи” взято під охорону держави як пам’ятку архітектури (за № 28).

За час роботи музею зібрані матеріали, що розкривають такі важливі теми в історії України як національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, та утворення козацької держави – Гетьманщини в середині XVII ст., державотворча діяльність гетьмана Івана Мазепи, розвиток української політичної думки на початку XVIIІ ст., діяльність Пилипа Орлика та його еміграційного оточення, відновлення української державності в XX ст., Українська держава гетьмана Павла Скоропадського (1918р.), протистояння Гетьманату і Директорії, діяльність  української еміграції 1920-х – 30-х рр.; іконографія українських гетьманів, гетьмансько-козацька тематика в історичній літературі, філателії, філокартії тощо; історія “будинку Мазепи”.

Директор Ярова Галина Іванівна

Приймальня: тел./факс 462-52-90, тел.425-55-49

 ЯК НАС ЗНАЙТИ

Станція метро «Контрактова площа», вихід на гору по ескалатору,

трамвай №№ 11,  12, 14,  18, 19 кінцева зупинка «ст. м. Контрактова площа»

автобуси №№ 219, 564,  238,  417 кінцева зупинка «ст. м. Контрактова площа»

автобуси  № 62 та № 115 кінцева зупинка «пл. Контрактова»

Музей-квартира В.Косенка

(філія Музею театрального, музичного та кіномистецтва України)
01030, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Михайла Коцюбинського, буд. 9, кв. 4 
Відкритий 1938 за порадою поета Максима Рильського як меморіальний кабінет-музей видатного українського композитора, піаніста, педагога, громадського діяча Віктора Косенка. На початку діяльності — це був народний музей. Музеєм опікувалася вдова композитора. 2009 року Музей-квартира композитора В. С. Косенка рішенням Київської Міської Ради став філією Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. 
Журналісти писали про музей: «Музей на вулиці Коцюбинського незвичайний тим, що в ньому зберігається дух часу, дух самого В.С. Косенка. У ньому, як і багато років тому, звучить музика, печуть пироги, влаштовують дитячі ранки…» 
У музеї проводяться творчі вечори виконавців різних напрямків музичної творчості, зустрічі творчої учнівської молоді з майстрами музики.
23 листопада 2016 відкрили нову експозицію музею після ремонтно-реставраційних робіт приміщення, відтворено інтер’єри помешкання 1930-х років, в якому жив В. С. Косенко та його родина, представлені унікальні особисті речі композитора. 
Складові нової експозиції презентують Віктора Косенка як видатного українського митця європейського рівня і значення.
Музей оснащений сучасними аудіо-візуальними засобами, в яких представлено в повному обсязі колекцію музею-квартири В. Косенка і надано можливість відвідувачам в інтерактивній формі долучитися до епохи, в яку жив і творив митець, та познайомитися з його музикою.
Завідувач філіі Володимир Мудрик
Для замовлення екскурсій та отримання інформації тел. 234-03-14
Музей-квартира приймає відвідувачів середа – понеділок з 10:00 до 17:00, вівторок  вихідний
ЯК НАС ЗНАЙТИ
станція метро “Універсітет”,
Автобус 24; 24А; 114; 114А; 118
Тролейбус 5; 7; 8; 17; 93Н; 94Н
Маршрутне таксі 228; 231; 429; 433; 575

Центральний парк культури і відпочинку м.Києва

01001, м. Київ, Печерський район, Володимирський узвіз, 2

e-mail: parkcentr@gmail.com

 

Історична довідка

 

Центральний парк культури і відпочинку м. Києва створений  Рішенням  № 315/702 від 08 червня 1949 року виконкому Київської міської ради на  виконання Постанови № 1549 від 23 вересня 1945 року «Про будівництво І-ої черги Київського міського парку» Ради народних комісарів УРСР та ЦК КБ УРСР.

До складу Центрального парку входять території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва «Хрещатий», «Міський сад», «Маріїнський» та 4,6427 га  зеленого простору на мальовничому Трухановому острові.

Територія  Парку – це сучасний європейський «клуб» різноманітних розваг під відкритим небом, осередок культури, одне з найулюбленіших місць дозвілля і відпочинку містян та гостей Києва.

Унікальністю Центрального парку є перш за все його  велика атракція в центрі міста Києва, з двома  відомими естрадами  парків  “Міського саду” та “Хрещатого Яру”, на яких   відбуваються фестивалі та концерти за участю як відомих майстрів української естради, так і творчої талановитої молоді.  Проводяться  спортивні змагання всесвітніх стронгменів, а також команд спортивних закладів України.

Центральний парк має  на меті вдихнути нове життя у цей історичний об’єкт – територію парку та надати можливість   мешканцям та  гостям міста  Києва любуватися цим визначним для всіх поколінь місцем та культурно збагачуватись у ньому.

 

 

Генеральний директор Сауляк Артем Олександрович

Приймальня:  (044) 278- 30-92

 

ЯК НАС ЗНАЙТИ

біля метро «Майдан Незалежності»

Голосіївський парк культури та відпочинку ім. М. Рильського

03040, м. Київ, Голосіївський район, пр-т 40-річчя Жовтня, 87;

e-mail: golos_park@ukr.net

Історична довідка

Голосіївський парк згадується ще в древніх літописах. В XI столітті тут, в Голосієві – заміській власності Києво-Печерської Лаври – були посаджені великі фруктові сади, а в 1631 році Петро Могила «в митрополичому дворі Голосієва створив перший в Україні парк», – так пише український архітектор та мистецтвознавець Михайло Миронович Шулькевич у своїй книзі «Київ: історико-архітектурний нарис».

В наш час на підставі Рішення №1776 Київського Міського виконавчого комітету від 26 жовтня 1954 року Управлінню впорядкування міста була відведена ділянка під будівництво районного парку культури та відпочинку в Голосієво. В 1957 році на її базі архітекторами В. Ладним та 3. Хлєбніковим було закладено Голосіївський парк, який займає одне з ведучих місць серед парків культури та відпочинку м. Києва. Розбудова парку йшла вздовж проспекту 40-річчя Жовтня. Рішенням № 1088 виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 25 червня 1957 року 1 липня 1957 року нині діючий Голосіївський парк культури та відпочинку був відкритий.

А рішенням № 1923 виконавчого комітету Київської Ради депутатів трудящих від 26 жовтня 1958 року затверджені акти Державної приймальної комісії від 13 серпня 1958 року про прийняття в експлуатацію споруд і елементів впорядкування Голосіївського парку культури та відпочинку.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 29.01.1960 року № 105 та № 36 від 23 січня 1979 року і колегії Державного комітету УРСР по охороні природи від 31 липня 1980 року парк віднесено до парків-пам’ятників садово-паркового мистецтва республіканського значення.

В 1964 році Голосіївському парку було присвоєно ім’я видатного українського поета,   перекладача,   вченого,   громадського  діяча  Максима Рильського, який жив і працював тут останні роки. Його садиба розташована в мальовничій місцині, на узліссі Голосіївського гаю. У Голосієві М. Рильський оселився на початку 50-х років. Вибір місця був невипадковим: поет завжди прагнув жити серед природи, тема якої незмінно звучить у його ліриці. Саме в Голосієві Рильському працювалося найкраще. Своєрідною даниною любові до затишного куточка стала збірка «Голосіївська осінь»:

Ліс, повитий срібноперим димом,

В синяві, у золоті, в іржі –

Ніби осінь пензлем невидимим

В небі розписала вітражі.

Протягом майже 60-ти років основною діяльністю парку є організація вільного часу, активного відпочинку, задоволення культурних запитів різноманітних груп населення, створення умов для відновлення фізичних, духовних сил, спілкування людей у сфері дозвілля.

Директор Бородiна Алiна Олександрiвна

Приймальня: тел. 257-70-80, факс 257-70-70

ЯК НАС ЗНАЙТИ

від м. «Голосіївська», тролейбус № 43, 12, зупинка «Голосіївський парк ім. М. Рильського»,

будь-яке  маршруне таксі №№ 444, 416

Парк культури та відпочинку «Перемога»

02125, м. Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, 2;

e-mail: park_peremogaa@ukr.net

Історична довідка

Парк культури та відпочинку «Перемога» облаштували у 1965 році архітектори Михайло Гречина, Валентин Єжов, І.Я.Жилкін, Олексій Заваров, Самуїл Вайнштейн, Ігор Мезенцев на честь перемоги у Великій вітчизняній війні, перепланований у 2008 році.

На 82,61 га розташований сосновий ліс з парковими алеями, декоративне озеро з арковими містками та островом, спортивні майданчики, критий каток «Крижинка», концертно-танцювальний зал «Ровесник». На центральній алеї парку знаходиться великий фонтан. Також на території парку функціонують два безкоштовні сучасні ігрові майданчики, які розраховані на дітей різних вікових категорій. Великою популярністю серед молоді та дітей користується містечко атракціонів. У вихідні та святкові дні на літній естраді парку проходять концерти та святкові заходи.

З оглядового колеса (близько 30 м) відкриваються панорами частини столичного лівобережжя.

На головній алеї Парку культури та відпочинку «Перемога» – Курган безсмертя.

Курган відкритий 21 червня 1967 року на честь героїв, які віддали життя за свободу і незалежність в роки Другої світової війни. Курган Безсмертя насипаний із землі, привезеної зі солдатських і партизанських могил з різних країн Європи. Основа кургану виконана у формі п’ятикутної зірки. Архітектори – О. К. Стукалов і А. А. Сніцарьов. Реконструкцію кургану проведено у 2004 році на честь 60-річчя визволення України від фашистських загарбників.

Основною метою діяльності Парку культури та відпочинку «Перемога» є організація вільного часу, активного відпочинку, задоволення культурних запитів різноманітних груп населення, створення умов для відновлення фізичних, духовних сил, спілкування людей у сфері дозвілля.

Директор Товстоног Олександр Олександрович

тел. 559-99-62, факс 559-28-36

 ЯК НАС ЗНАЙТИ

від м. «Дарниця» 5 хв. пішки

Парк культури та відпочинку «Партизанська слава»

02096, м.Київ, Дарницький район,дирекція:вул..Російська 28/1, парк: вул..Славгородська

e-mail: partizansraislava@ukr.net

Історична довідка

Парк культури та відпочинку «Партизанська слава» був закладений у 1970 році,як регіонально-ландшафтний парк у Дарницькому районі міста Києва. Знаходиться між вулицями Тростянецькою і Славгородською. Площа парку-111,97 га,зеленими насадженнями зайнято більше 100 га всієї території парка,лісовими озерами-3,4 га,спорудами-0,3 га.

Відповідно до плану розвитку мережи культурно-освітних установ Виконавчим комітетом Київської міської Ради депутатів трудящих прийнято Рішення за № 1155 від 17 липня 1972 року»Про організацію парку культури та відпочинку в Дарницькому районі м.Києва» і за проханням ветеранів Другої світової війни,колишніх партизан та підпільників партизанського об’єднання Сидора Ковпака парк названо “Парк культури та відпочинку Партизанська слава». Композиційним центром парку є меморіальна зона з Музеєм партизанської слави,Зеленим театром для традиційних зустрічей ветеранів Другої світової війни,де проводяться урочисті мітинги та святкові заходи. На території парку встановлено у 1978 році пам’ятний знак Бойовій співдружності польських  і словацьких партизан. Окрім зони урочисто-масових заходів в парку налічується ще шість функціональних зон :видовищних та культосвітних заходів,експозиційно-тематична,спортивна,зона відпочинку для дітей,тихого відпочинку(декоративний бассейн),господарча. Тут збережені ландшафти природнього лісу,вони доповнені парковими рисами.  До уваги відвідувачів парку-«Містечко атракціонів» у неповторній атмосфері природного соснового лісу, у чудовому парку,що є однією з яскравіших перлин у зеленому намисті столиці України. Про парк культури та відпочинку можно сказати проникливими поетичними  рядками дарницької поетеси Вікторії Дворецької:

Наш парк-окраса і району,й міста,

І символ  партизанської він слави.

У ньому затишно і чисто,

Людині тут комфортно і  цікаво.

Парк  осередок нашої культури,

Працюють люди тут талановиті :

Майстерні,артистичні в них Натури,

і аурою мрії  оповиті.

Нескінченою Будь нескінченою Святкова днина!

Душею молодіє тут людина…

Директор Бобровська Олена Миколаївна

Приймальня: тел../факс:566-36-10

ЯК НАС ЗНАЙТИ

До нас їхати:м.Бориспільська,трамвай № 29 до зупинки «Парк партизанської слави»,м.Дарниця маршрутне таксі № 45,автобус № 45 до зупинки «Поліклініка»

Київський зоологічний парк загальнодержавного значення

04116, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, 32

e-mail: zoo.kiev@ukr.net

Історична довідка

Київський зоологічний парк  –  це унікальний об’єкт, який було створено за ініціативою професорів Університету Святого Володимира та політехнічного інституту, викладачів гімназій, лікарів, громадських діячів і багатьох любителів живої природи, які були членами Київського товариства любителів природи (КТЛП).

Офіційним часом заснування зоопарку і початком його діяльності визнано 21 березня 1907 року, коли він отримав дозволи на оренду території для розміщення в ботанічному саду Університету св. Володимира та на збирання коштів для утримання тварин.

У травні 1909 року віце-губернатор М. М. Чихачов, у відповідь на клопотання, погодився встановити біля входу в звіринець у ботанічному саду «ящик для збору грошей на користь Товариства на утримання звірів та птахів, що знаходяться у звіринці». Після збору грошей на кінець 1909 року колекція зросла і налічувала вже 115 видів хребетних тварин загальною кількістю 398 екземплярів.

Від перших днів свого існування зоопарк утримувався за благодійні кошти від приватних осіб та меценатів. Колекція поповнювалася здебільшого за рахунок диких тварин, від яких відмовлялись власники та за рахунок подарунків. Серед меценатів були відомий підприємець О. Терещенко, цар Микола ІІ, власник заповідника Асканія-Нова Ф.Фальц-Фейн, архітектор В. Городецький, художник С. Святославський, графиня М. Броцька та інші.

У 1910 році правління Університету майже вдвічі збільшило відведену зоологічному саду ділянку і відтоді у розпорядженні Київського Товариства Любителів Природи було вже півтора гектари.

В зв’язку з тим, що на утримання зоосаду необхідно було виділяти все більше коштів, оскільки збільшувалась колекція тварин, то міська влада з самого початку підтримувала зоопарк і двічі на рік виділяла субсидії – 1000 та 1500 царських рублів, хоч цього було і замало.

16 травня 1912 р. міська адміністрація виділила під розвиток зоопарку нове, більш придатне місце площею 16 десятин землі (23,2 га) в передмісті Шулявка напроти будівель Київського політехнічного інституту. Рельєф цієї місцевості був не придатний для будівництва житла, але найкраще підходив для розбудови території зоосаду. Складність рельєфу вдалося раціонально і вдало використати. У ярах викопали ставки для водоплавних птахів, на верхній території побудували загони, вольєри та клітки.

Офіційне новосілля відбулося у квітні 1914 року, але подальшому розвитку зоопарку завадила Перша світова війна, а потім і громадянська війна. Незважаючи на величезні труднощі, ентузіастам вдалося зберегти колекцію тварин і все створене в зоопарку до кінця військових дій, які відбувалися на території країни на початку ХХ століття.

У 1919 році зоопарк переходить у власність новоствореної держави і отримує статус «Київський зоологічний парк». Першим офіційнім директором було призначено секретаря Київського Товариства Любителів Природи, одного з ініціаторів створення зоосаду  – Венантія Андрійовича Бурдзинського (див. фото).

У двадцятих роках минулого століття починається справжній розквіт зоопарку. Колекція поповнюється рідкісними тваринами, ведеться наукова робота. В 1935 році за зоопарком нарешті закріплюють усю територію та огороджують її парканом; починають будувати слоновник та приміщення для мавп. Старі вольєри розширюють, поліпшують водопостачання і виділяють зоопарку велику сінокісну ділянку. У закладі працює ветеринарна лікарня з кількома лабораторіями та відділеннями, ветеринарна аптека, палата попередніх лікувальних процедур та показова кузня.

Передвоєнні роки були для зоопарку дуже успішними.

Фашистська окупація Києва скінчилася для зоосаду майже повним вивезенням тварин в Німеччину та руйнуванням.

Одразу після звільнення Києва від німецьких окупантів з листопада 1943 року Київський зоологічний парк було нашвидку відремонтовано, і вже 10 квітня 1944 року він знову відкрився для відвідувачів.

У 1966 році почалася довгострокова реконструкція зоопарку. Було збудовано новий центральний вхід з приміщеннями для кас і екскурсійного бюро та котельню, що забезпечила заклад теплом і гарячою водою. У грудні 1970 року закінчено будівництво сучасного павільйону для утримання птахів площею 2400 м2. У 1972 року було відкрито акватераріум, у 1976 році побудовано комплекс для утримання приматів площею 2700 м2, а у травні 1982 року відкрито «Острів звірів».

У 1983 році постановою Ради Міністрів УРСР від 22 липня 1983 року № 311 «Про класифікацію і мережу територій та об’єктів природно-заповідного фонду Української РСР» Київському зоопарку було надано статус Державного зоологічного парку і включено у мережу територій і об’єктів природно-заповідного фонду. В зоопарку активно формувалася експозиція з рідкісних і екзотичних видів тварин. Під керівництвом директора Сапьолкіна В.П., який працював у закладі більше 20 років до 1992 року, зоосад розвивався та став одним з найкращих на території СРСР, у ньому велася значна практична і наукова робота по вивченню тварин та розробці методик їх розведення.

Роки так званого перехідного періоду з 1992 по 1997 були вкрай тяжкими по наслідках для колекції та колективу зоопарку.

Починаючи з 1998 року, у зоопарку відбувалися як позитивні, так і негативні зміни в керівництві, структурі, матеріально-технічній базі, що впливали на стан та подальший розвиток Київського зоологічного парку.

Загальна площа Київського зоопарку становить 33,6602 га відповідно до Державного Акту на право постійного користування землею від 28.01.2003 І-КВ № 007418, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 91-4-00070.

Основними завданнями Зоопарку є:

формування та утримання колекцій тварин;

збереження та відтворення тварин у штучних умовах, в першу чергу, зникаючих, рідкісних, занесених до Червоної книги України й міжнародних Червоних списків;

вивчення, узагальнення та впровадження вітчизняного та зарубіжного досвіду утримання та розведення тварин у неволі;

проведення науково-дослідних робіт;

проведення навчально-виховної та культурно-освітньої роботи в галузі екології, охорони природи, етології, зоології, мисливського і тваринного господарства;

поширення еколого-освітніх знань;

здійснення різноманітних форм культурного обслуговування, створення умов для відпочинку та дозвілля населення при збереженні сприятливих умов утримання тварин.

 

Генеральний директор Трантін Кирило Віталійович

Приймальня: 277-47-69